Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#27 Вони швидко бігали <g/> , а я удав хворого <g/> , хоч і не лежав <g/> . </p>
doc#40 <p> В односкладових* <g/> ) іменниках чоловічого роду сучасна українська мова має фактично три великі групи іменників <g/> , а саме <g/> : іменники <g/> , що мають наголос постійно на основі <g/> ; іменники <g/> , що мають наголос постійно на закінченні <g/> ; і іменники <g/> , що мають наголос в однині на основі <g/> , а в множині на закінченні <g/> . </p>
doc#9 — Правобережний гомін єсть відомий мені по знаттю його на Волині <g/> , — і маю сказати <g/> , що він повинен би бути й кожному <g/> , хто дбає о силу й багатство української мови <g/> , стільки ж милим <g/> , скільки й лівобережний <g/> : так надто щиро та широко приховав він свою українську вдачу <g/> »1. І далі Олена Пчілка доводить <g/> , що він зовсім не ополячений <g/> , а тому слід « <g/> залишити ту гадку з погляду мови про " <g/> єдину чистую <g/> " Полтавщину <g/> .
doc#40 Якщо в слові змінилися звуки <g/> , а ми вживемо незміненої <g/> , старої форми <g/> , то матимемо справу з фонетичним архаїзмом <g/> .
doc#81 Для підручника мови Булаховський доручив мені скласти розділ про синтаксу простого речення <g/> , а для підручника історії літератури Білецький хотів дістати від мене короткий прелімінарний огляд історії української літературної мови чи <g/> , точніше <g/> , літературних мов на Україні зі скромною практичною метою — впровадити студентів у розуміння головних відмінностей у мові літературних творів різних епох <g/> . </p>
doc#33 Все чорне мінилось на ній від жвавих очей <g/> , а смугле застигло <g/> , життя було в убранні <g/> , а в тілі сон <g/> » <g/> . </p>
doc#40 <p> § 67. СЛОВОТВІР І НАГОЛОС ПРИСЛІВНИКА </p><p> Та сама нестійкість <g/> , здатність <g/> , з одного боку <g/> , поповнюватися з інших частин мови <g/> , а з другого боку <g/> , « <g/> розмиватися <g/> » на їхню користь <g/> , яка характеризує прислівник у сучасній українській мові <g/> , позначається і на його словотворі <g/> .
doc#28 І в римах він намагається бути канонічним <g/> , а все таки припускає модерні рими <g/> , що ігнорують післянаголосові приголосні ( <g/> протряхають – гаю <g/> ; крилас – прудкокрилий <g/> ; лежу – жук тощо <g/> ) <g/> , і навіть удається до таких експериментів <g/> , як римування <g/> : берез – озер або нетрі – повітрі <g/> , цебто своєрідних консонансів <g/> .
doc#71 Адже основу викладу складають не особисті нотатки Могили <g/> , а опис чудес <g/> , скомпонований з очевидними благочестивими намірами <g/> . </p>
doc#72 як мова більшости населення України <g/> , особливо на селі <g/> , і російська мова як мова більшости населення в містах і загальносоюзна мова <g/> , мають в УРСР загальнодержавне значення і повинні викладатися у всіх навчально-виховних закладах Української Соціялістичної Радянської Республіки ( <g/> Дурденевський 159 <g/> ) <g/> ; </p><p> 13 березня 1922 р. введено в дію Кримінально-процесуальний кодекс <g/> , де в § 22 сказано <g/> , що леґальні процеси “ <g/> проводяться однією з двох державних мов <g/> , українською або російською <g/> ” ( <g/> Дурденевский 78 <g/> ) <g/> ; 27 липня 1923 р. Раднарком видав новий декрет “ <g/> Про заходи в справі українізації шкільно-виховних і культурно-освітніх установ <g/> ” <g/> , а 1 серпня 1923 р. ВУЦВК і Раднарком видали спільну резолюцію “ <g/> Про заходи забезпечення рівноправности мов і про допомогу розвиткові української мови <g/> ” ( <g/> “ <g/> Собрание узаконений <g/> ” 1919 <g/> , 3 <g/> , ст <g/> .
doc#101 Ю. Шевельов мав різні зустрічі <g/> : з викладачами і студентами філологічного факультету Чернівецького університету <g/> , з мером міста Віктором Павлюком <g/> , на телебаченні в передачі Параски Нечаєвої « <g/> Спочатку було слово <g/> » <g/> , з колективом філологічного факультету Кам'янець-Подільського педінституту — і скрізь було багато людей <g/> , знайомих з працями Ю. Шевельова <g/> , скрізь було багато запитань <g/> , а особливо — в студентській авдиторії <g/> : </p><p> — Хто були Ваші учителі <g/> ? </p>
doc#78 <p> Подруге <g/> , знову ж таки в народницькому дусі <g/> , літературну мову ототожнили з літературою <g/> , а літературу з біографією письменників <g/> .
doc#81 Величезні ці трями треба було притягти додому <g/> , а потім розпиляти <g/> , а потім розрубати <g/> …
doc#39 <p> Але це п о г л я д и Осьмачки <g/> , а його с и м п а т і ї — по боці цієї утопії <g/> , і його повість оспівує цю утопію <g/> .
doc#40 Поза тим накреслюється тенденція вживати форм на -ши в реченнях минулого часу <g/> , а форми на -чи при інших часах <g/> , хоч є <g/> , звичайно <g/> , багато відхилень від цього <g/> , бо система тут не усталена <g/> , пор <g/> .
doc#51 Голосні закритих складів дещо коротші від голосних відкритих складів <g/> , а це зв'язано з тим <g/> , що дальший приголосний перериває попередній голосний <g/> , коли той ще перебуває в повній артикуляції <g/> . </p>
doc#84 Якщо вибирати між Левком і ївгою <g/> , з одного боку <g/> , а Хрущовим і Постишевим <g/> , з другого <g/> , — який же може бути сумнів <g/> , хто вищий <g/> .
doc#81 <p> Тепер у місті я був близький тільки з дядею Вовою — Цебенком та Сергієм Левченком <g/> , подеколи на вулиці зустрічав бідного несподівано для нього чужинця Стрєлкова <g/> , а то Зінаїду Троян <g/> , а то ще Зінаїду Миколаївну Веселовську або Іну Якимівну Журбу <g/> .
doc#40 <p> в <g/> ) наголос </p><p> В теперішньому часі безприросткові дієслова виказують такі типи наголосу <g/> : </p><p> 1. Дієслова <g/> , що зберігають у теперішньому часі наголошені наростки -а- <g/> , -і- <g/> , а також дієслова з наголошеним наростком -ува- <g/> , що в теперішньому часі заступається на -уй- <g/> , мають наголос постійно на наростку <g/> , напр- <g/> , співа́ю — співа́єш <g/> , дрімаю — дріма́єш <g/> , сідлаю — сідла́єш <g/> , літа́ю — літа́єш <g/> , руша́ю — руша́єш <g/> ; білі́ю — білі́єш <g/> , раді́ю — раді́єш <g/> : торгу́ю — торгу́єш <g/> , ціну́ю — ціну́єш <g/> … </p>
doc#97 Що російська імперія та її царі ховаються за численними історичними персонажами в творах Шевченка <g/> , — це знав ще Драгоманов <g/> , а сьогодні знає кожний школяр ( <g/> інша справа <g/> , що в тих творах можна пробувати відкрити ще один глибший історіософічний і філософський плян <g/> .