Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Вигуки безпосередньо виявляють відчуття або враження мовця не в їх суті <g/> , а в їх почуттєвому забарвленні <g/> .
doc#19 Якихось дванадцять рядочків опубліковано з поезій Мови 1861 року <g/> , а потім п'ятнадцять років не з'являлося жадного рядка <g/> .
doc#49 Той же світ у Стефановича пронизаний страшними блискавками <g/> , а в Осьмачки ввесь розпанаханий і перекинений <g/> , у хаос обернений лютим гураґаном <g/> .
doc#70 Особливо правопис 1928 року ( <g/> Синявського — Скрипника <g/> ) в трактуванні чужих слів виходив не з традиції в українській мові <g/> , а з форми в мові <g/> , звідки їх уперше нібито позичено <g/> .
doc#40 Евфемізми вживаються не тільки щодо лайок <g/> , а і щодо тих понять ( <g/> найчастіше — з царини фізіології <g/> , одежі <g/> , а також щодо смерти <g/> ) <g/> , називати які вважається некорисним або непристойним <g/> .
doc#9 У листі до Нечуя-Левицького в тонах <g/> , м'якість яких зумовлена тим <g/> , що М. Коцюбинський не міг не знати поглядів на справу свого адресата <g/> , він відзначав <g/> : « <g/> Старші письменники — учителі наші ( <g/> ніде правди діти <g/> ) більш прислухалися до живої народної мови <g/> , більш придивлялися до неї <g/> , ніж молодші <g/> , особливо ті <g/> , що одірвані од села <g/> , од народу і беруть за зразок не живу мову <g/> , а книжну <g/> , часто-густо покалічену та занечищену <g/> » <g/> .
doc#10 Тим часом окремі приклади в програмі показують <g/> , що Курило мала в цих ділянках не тільки добру методу й обізнаність на західньоевропейській етнографічно-лінгвістичній літературі <g/> , а і деякі цікаві власні — хоч може й не систематичні — спостереження <g/> .
doc#53 <p> 5. Факультативність й після и <g/> : принявши ( <g/> 8 <g/> , 8 <g/> ) <g/> , але прийшли ( <g/> 8 <g/> , 6 <g/> ) <g/> , </p><p> 6. Альтернант д не дж <g/> , а ж <g/> : прихожу ( <g/> 7 <g/> , 25 <g/> ) <g/> ; сижували ( <g/> 7 <g/> , 98 <g/> ) <g/> .
doc#4 Але думаю <g/> , що принцип щоденниковости <g/> , чи він поставав спонтанно <g/> , а чи продумано й наперед замислено <g/> , був поеткою виразно усвідомлений <g/> .
doc#58 Що всі людські цінності тільки доти справжні цінності <g/> , доки вони плекають і боронять людину <g/> , а це — місія жінки <g/> . </p>
doc#57 <p> Не нам його не давали <g/> , а ми його не брали <g/> .
doc#68 Екзистенціялізм у розмовах на філософські теми між ним і Стусом не приходить до голосу <g/> , і не можна сказати <g/> , якою мірою Стус був знайомий з писаннями Гайдеґґера <g/> , Сартра <g/> , а надто найближчого до його світогляду Ґабрієля Марселя <g/> .
doc#8 Сьогодні <g/> , коли Ваян виступив з теорією <g/> , що російське акання — не нове явище <g/> , а продовження праслов'янського стану <g/> , — ідея Петрова не здається вже на 100 відсотків нісенітною <g/> .
doc#81 Ще перед вступом німців до Харкова я знав <g/> , що ця війна — не моя <g/> , що Гітлер і Сталін мені однаково ворожі <g/> , а прочитавши « <g/> Mein Kampf <g/> » <g/> , я остаточно в цьому переконався <g/> .
doc#81 Нарисок світу не побачив <g/> , а його рукопис ( <g/> з утраченою останньою сторінкою <g/> ) доїхав до Америки і поволі блякне на чимраз жовтішому й хрумкішому папері <g/> .
doc#42 Зрештою <g/> , герой його роману — не людина <g/> , а самота <g/> .
doc#24 Слава будівничим вогненним шумам <g/> » <g/> ) і знаменує переможний похід майбутнього в нашому сьогодні <g/> , — тоді вже не прискорено <g/> , а урочисто <g/> , величними й потужними акордами закінчується розділ <g/> . </p>
doc#19 Найвищою силою ладен він проголосити « <g/> силу ума <g/> » <g/> , а наймогутнішою раттю — вчену громаду <g/> .
doc#75 Вона тиче пальцями в предмети <g/> , а потім ще пояснює популярно <g/> , як ці предмети звуться <g/> .
doc#40 Наприклад <g/> , у словосполученні білий сніг прикметник білий показує сталу властивість предмета сніг <g/> ; прикметник цей може належати до присудка <g/> , а може і не належати <g/> ; у словосполученні сніг біліє та сама властивість схоплена як ознака <g/> , витворювана предметом у часі і способі <g/> , а дієслово біліє конче має ролю присудка <g/> .