Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#101 Спочатку була українізація <g/> , а потім від 1930— 1931 року це скінчилось <g/> , і почалася русифікація <g/> .
doc#101 старшого покоління і розчарування або ж байдужости молодшого <g/> : переконані комуністи стали переконаними демократами <g/> , а русифікатори — українізаторами <g/> . Отже <g/> , про переконання і принципи — чи існують вони особисто
doc#101 Цінніше мати розплющені очі на явища цілого світу <g/> , а не тільки на національні традиції <g/> .
doc#101 І я не тільки змінив переконання <g/> , а й вдався до критики <g/> .
doc#101 Ну а конкретно <g/> , як це робиться <g/> , то <g/> , звичайно <g/> , ніхто не може передбачити точно <g/> . </p>
doc#101 Можливо <g/> , Ваші зв'язки з Україною існували в особливій <g/> , Вами обраній формі <g/> , можливо <g/> , це були більш науково-інтелектуальні зв'язки і меншою мірою — емоційні <g/> , а зараз вони — більш емоційні <g/> , ніж раніше <g/> ? </p>
doc#101 Ну а праця <g/> , тут ви маєте рацію <g/> , що найкращий лікар — праця <g/> , звичайно <g/> . </p>
doc#102 Не знаю точно <g/> , як він сказав <g/> , а знаю точно <g/> , як мені передали <g/> : « <g/> Для нього ( <g/> тобто для мене <g/> ) і для мене ( <g/> тобто для Гончара <g/> ) краще не зустрічатися <g/> » <g/> . </p>
doc#102 Я думаю <g/> , спочатку люди довідуються <g/> , а тоді рекомендують або не рекомендують Я йому не став цього говорити <g/> .
doc#102 А потім хтось йому <g/> , очевидно <g/> , дав її <g/> , а може <g/> , й сам знайшов <g/> .
doc#102 Там було три групи і була така система <g/> : спочатку брали по запису <g/> , а потім робили кращу <g/> , середню і гіршу <g/> .
doc#102 Писав він майже без помилок чи без помилок <g/> , а в ті роки це було рідкісне явище <g/> , бо народ був не дуже грамотний <g/> .
doc#102 І в такій сільській вишиваній сорочці <g/> : не така <g/> , що продається <g/> , а така <g/> , що мама пошила <g/> , — була вона з рожевої матерії <g/> .
doc#103 Але мені хотілося б <g/> , щоб вона була не лише моїм життєписом <g/> , а й пам'яткою всім тим <g/> , хто мене формував <g/> .
doc#103 Наприклад <g/> , одній відомій особі із « <g/> ще живих <g/> » <g/> , доки вона читала сторінки <g/> , де йшлося про інших <g/> , було « <g/> дуже цікаво <g/> » <g/> , а коли дійшла й до свого імені <g/> , раптом усе стало « <g/> нецікаво й не так <g/> , як було насправді <g/> » <g/> .
doc#103 Одна особа вважає себе генієм <g/> , а інша має протилежну думку <g/> .
doc#103 Адже Вас кілька разів висували на здобуття цієї найвищої премії України <g/> , а отримали Ви її лише після смерти автора « <g/> Прапороносців <g/> » <g/> .
doc#103 І не одна <g/> , а дві <g/> .
doc#103 Нібито коли в роки війни він потрапив до харківської в'язниці <g/> , то передав мені лист <g/> , у якому просив посприяти його визволенню <g/> , а я міг <g/> , та не захотів <g/> .
doc#103 В пошуках бібліотечних фондів японці приїхали до Америки <g/> , а тут хтось їх направив до мене <g/> .