Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Жарт <g/> » <g/> ) </p><p> Це зведення Музи на хідники й мешканнячка нетрів американського міста виявляється в чимраз більшому ширенні метонімії коштом метафори <g/> , метонімія бо не бере нас з середовища до якогось іншого <g/> , ніби вищого <g/> , вона тримає нас цупко там <g/> , де ми були б <g/> , коли б і не вдавалися взагалі до образности — </p><p> то не горщики на кухні — </p><p> википить душа до дна <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Як вогонь <g/> » <g/> ) </p><p> або у включенні метонімії в метафору <g/> : </p><p> Огорнувсь голубиними вуалями </p><p> парк <g/> … </p>
doc#4 Як назвати цей залишок чи цю надвишку <g/> , що стоїть поза й понад сумою засобів <g/> , не знаю <g/> .
doc#5 Як у драмі <g/> , не як у романі <g/> , дія прикріплена до одного місця <g/> , це місце – кімната <g/> .
doc#5 Як на твір про кохання <g/> , навіть про типи кохання <g/> , філософування надто багато <g/> .
doc#5 <p> Як Славенко <g/> , доктор Комаха – вчений <g/> , що вреґляментував усе своє життя <g/> , щоб служити науці <g/> , зокрема виключив усе чуттєве й почуттєве <g/> .
doc#5 Як Славенко <g/> , він зазнає поразки в зустрічі з жінкою <g/> , втіленням іраціонального <g/> .
doc#6 Не була такою ані виставка в Вінніпезі 1980 року з її 51 картиною <g/> , ані переїзна виставка 1982—1984 років <g/> , що відкрилася в Кітченері <g/> , а закрилася в Торонто <g/> , з її 49 чи 50 експонатами <g/> , бо вона була обмежена спеціальною темою — “ <g/> Як Курилик бачив Канаду <g/> ” <g/> .
doc#6 Як вежа на Бройгелевій “ <g/> Вавилонській башті <g/> ” 1563 року ( <g/> тепер у Відні <g/> ) <g/> , ратуша <g/> , “ <g/> гордість нашого міста <g/> ” <g/> , — символ порожньої людської пихи й марности людських замірів зрівнятися з Богом <g/> .
doc#6 Як розпадеться недобудована Вавилонська вежа <g/> , так загине й торонтська ратуша <g/> , — ніби каже Курилик <g/> , — і в її порожнечі або під її руїнами загинуть і ті знеособлені й безбожні “ <g/> екзистенціялісти <g/> ” <g/> .
doc#6 Як у кросворді вертикальні лінії перевіряються правильністю поземних <g/> , так тут усе повинно стати на свої місця в уяві глядача <g/> .
doc#6 Як показала Морлі <g/> , його книга <g/> , особливо в другому виданні <g/> , — твір не лише документальний <g/> , а й белетристичний і <g/> , за законами бест-селерного роману <g/> , завершується happy end-ом <g/> , який не цілком відповідає дійсності <g/> .
doc#6 Не типові назви <g/> , що виходять поза межі власне називання <g/> , і в голляндських жанристів XVII сторіччя <g/> , таких як Стен <g/> , тільки врядигоди знаходимо приказкові назви ( <g/> приміром <g/> , Soo de ouden songen <g/> , soo pypen de jongen — “ <g/> Як старі співають <g/> , так молоді дудять <g/> ” <g/> .
doc#6 Як у серійних коміксах ( <g/> до чого я повернуся далі <g/> ) <g/> .
doc#6 Як сучасники Курилика в Америці відбивали цю хворобу сторіччя “ <g/> портретами <g/> ” бляшанок супів Кемпбел або пива Балантайн <g/> , як його відбивало поп-артове мистецтво <g/> , як його відбило абстрактне малярство <g/> , так у своєму варіанті — оповідністю сюжетів і сумарністю постатей і облич відбив у своїй творчості Курилик <g/> , хотячи чи не хотячи <g/> , усвідомлюючи чи не усвідомлюючи <g/> .
doc#6 Історія європейської іміграції до Північної Америки <g/> ” ( <g/> видана посмертно і впорядкована видавництвом “ <g/> Тундра <g/> ” <g/> ) починається словами автора — “ <g/> Як історичний маляр <g/> , я <g/> …
doc#6 Як і в випадку роману Стовна <g/> , зацікавлення Курилика п'єсою Роберта Болта “ <g/> A Man for All Seasons <g/> ” було <g/> , мабуть <g/> , викликане темою <g/> : життя Томаса Мора <g/> , якого пізніше Курилик зробив однією з центральних постатей своєї саскатунської фрески <g/> .
doc#6 Як він це відчував <g/> , він знав правду і він мусів цю правду висловити людям через малювання і <g/> , підпорядковано <g/> , через писання <g/> . </p>
doc#6 Як відомо <g/> , Піт Мондріян <g/> , коли він перейшов до абстрактно-геометричних композицій <g/> , уживав усіх кольорів <g/> , крім зеленого <g/> , бо цей останній був <g/> , на його думку <g/> , найменш абстрактний <g/> , “ <g/> найприродніший <g/> ” <g/> .
doc#6 Як і збивання людей у суцільні безобличні гурти <g/> , про яке вже була мова ( <g/> пор <g/> .
doc#6 Як тут не згадати вислів Андрю Ваєта <g/> , мистця дуже відмінного від Курилика в стилі й світогляді <g/> , але подібного позицією — носія “ <g/> реалізму <g/> ” в добу абстракційности <g/> .