Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#101 важко <g/> . Це може зробити тільки хтось сторонній <g/> . Я визначив своє місце хіба що як <g/> … гавкучого пса <g/> ,
doc#101 . Як це мені вдавалося — то не мені судити <g/> . Я думаю <g/> , що не дуже вдавалося <g/> . Як відомо <g/> , давно
doc#101 те <g/> , що пророки не існують на своїй батьківщині <g/> . Я не кажу <g/> , що на мене нападають <g/> , мене лають <g/> , мене
doc#101 Ви гавкали <g/> ? </p><p> Ю. Ш. <g/> : Ті <g/> , на кого я гавкав <g/> ? ( <g/> сміх <g/> ) <g/> . Я гавкаю здебільшого не на конкретних осіб <g/> , а на
doc#101 . В суті справи це образ кожної творчої людини <g/> . </p><p> Я за демократію <g/> . Я сам не претендую на
doc#101 образ кожної творчої людини <g/> . </p><p> Я за демократію <g/> . Я сам не претендую на аполітичність <g/> ! Це
doc#101 , напевно <g/> , теж був час особистих розчарувань <g/> . Я не запитую <g/> , які саме вони були <g/> , але в чому Ви тоді
doc#101 5—10 років <g/> ? </p><p> Ю. Ш. <g/> : Звичайно <g/> , пов'язане <g/> . Я скажу більше <g/> , цілком залежить <g/> . Мовне
doc#102 у нас у Колумбійському університеті <g/> . Я міг просто піти туди <g/> , це ніяка для мене не
doc#102 ставлення до мене <g/> , подарував книжку з написом <g/> . Я її маю <g/> , називається « <g/> Циклон <g/> » <g/> : « <g/> Дуже дорогій
doc#102 <p> Книжка поганенька <g/> , та напис дуже зворушливий <g/> . Я ж був його вчителем три роки в Газетному
doc#102 : як він рекомендував <g/> , не знавши про мене <g/> . Я думаю <g/> , спочатку люди довідуються <g/> , а тоді
doc#102 , а тоді рекомендують або не рекомендують Я йому не став цього говорити <g/> . І він питання
doc#102 це я сказав йому <g/> , що не зобов'язаний це робити <g/> . Я вважаю що нікому прикрого не робив і не бачу
doc#102 книжку <g/> ? Першу він подарував' бо не знав <g/> . Я йому тоді кажу <g/> : « <g/> Ну <g/> , Ви ж напишіть мені щось <g/> » <g/> . А
doc#102 зам'явся і каже <g/> : « <g/> Це не моя книжка <g/> , я — не автор <g/> » <g/> . Я кажу <g/> : « <g/> Ну <g/> , нічого <g/> , але ж Ви мені її даєте <g/> » <g/> . І він
doc#102 після того <g/> , як мене рекомендував до Академії <g/> . </p><p> Я знав <g/> , що мене висунули на здобуття
doc#102 премії <g/> , але деталів на засіданні комісії — ні <g/> . Я сиджу за морями-океанами <g/> , і мене це досить мало
doc#103 . </p><p> Розмову вела Тамара Скрипка Жовтень 1999 </p><p> « <g/> Я ХОТІВ СКАЗАТИ " <g/> ДО ПОБАЧЕННЯ <g/> " ВСІМ <g/> , КОГО ЛЮБИВ <g/> …
doc#103 , нюанси Вашого життя й до сьогодні <g/> ? </p><p> — Ні <g/> . Я не маю перед ким ховатися чи чогось соромитися <g/> .