Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 » <g/> . І звідси відчайне — </p><p> Янголе <g/> , чорний воїне <g/> ! </p><p> Я не хочу з тобою йти <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Янгол смерти <g/> » <g/> ) </p><p> Було б
doc#4 поезії і про потужний вплив Анни Ахматової <g/> . Я маю враження <g/> , що перші великою мірою уявні і
doc#4 він не може йти в порівняння з Олесевим впливом <g/> . Я б наважився сказати <g/> , що дечим поезія Наталі
doc#4 1947 р. <g/> , коли Наталя Лівицька- Холодна писала — </p><p> Я буду майстром неприміченим </p><p> і каганцем у буднів
doc#4 тут лише кілька неклясифікованих прикладів <g/> : </p><p> Я серцю сказала <g/> : не плач <g/> , люби <g/> ! </p><p> Хто ж за мене
doc#5 , бо навіть хвилина не вертається ніколи <g/> ! » – « <g/> Я щасливий <g/> , – веде далі Славенко <g/> , – що живу в ту
doc#5 дивиться не назад <g/> , не в XIX сторіччя <g/> , а вперед <g/> . Я назвав би її де в чому
doc#6 : “ <g/> Самому тепер не віриться <g/> , а справді так було <g/> . Я <g/> … на крилах перелетів до чарівних зал Академії
doc#6 мистецтв <g/> … І що ж я робив <g/> ? <g/> . <g/> . Дивно помислити <g/> . Я тоді складав малоросійські вірші <g/> , що пізніше
doc#6 — і нічого більше <g/> . Дивне <g/> , однак <g/> , це покликання <g/> . Я добре знав <g/> , що малярство — моя майбутня
doc#6 соціо-релігійні заклики <g/> ” <g/> , і він визнавав <g/> : “ <g/> Я моралізую <g/> ” ( <g/> “ <g/> I do moralize <g/> ” — 173 <g/> ) <g/> . У
doc#6 характер — видиво веселки в картині “ <g/> Я радів і сумував із погодою <g/> ” <g/> . Колись Ван Ґоґ був
doc#6 , що виводять далеко поза межі даної картини ( <g/> “ <g/> Я радів і журився при кожній погоді <g/> ” — власна
doc#6 ( <g/> популяризовані обидва фільмами <g/> . “ <g/> Я <g/> … — ентузіаст кінофільмів <g/> ” <g/> , — характеризує
doc#6 Бога <g/> , а не про малярство як таке <g/> , читаємо в ній <g/> : “ <g/> Я був професійний мистець <g/> , через те мусів
doc#6 спочатку <g/> . А все таке щось хапає мене за серце <g/> . Я можу майже заприсягтися <g/> , що я десь бачив таку
doc#6 щоб бачити <g/> , чи він такий меткий <g/> , а </p><p> тоді сказав <g/> : </p><p> — Я думаю <g/> , що ти маєш рацію <g/> . У неї нема обличчя <g/> , вона
doc#7 Ці запитання матимуть синтаксичний характер <g/> . Я розумію <g/> , що відколи мій шановний читач
doc#7 , </p><p> Де сторожкі зелені стіни Звели нам рідний дім <g/> . </p><p> Я ставлю знов синтаксичні запитання <g/> . « <g/> Мов на
doc#7 Америки <g/> . ( <g/> Це не натяк на « <g/> Голос Америки <g/> » <g/> . <g/> ) </p><p> Я ніколи не думав <g/> , що майбутнє нашої поезії