Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 <p> Я не хочу з тобою йти <g/> . </p>
doc#4 Я маю враження <g/> , що перші великою мірою уявні і більше сполягають на факт біографічний — студії французької літератури <g/> , пара перекладів <g/> .
doc#4 Я б наважився сказати <g/> , що дечим поезія Наталі Лівицької-Холодної виросла на сприйнятті і повному і остаточному переборенні олесевізму <g/> , що визначав чимало рис у « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> .
doc#4 <p> Та відмежування від старших і однолітніх сучасників починалося ще 1947 р. <g/> , коли Наталя Лівицька- Холодна писала — </p><p> Я буду майстром неприміченим </p><p> і каганцем у буднів ніч <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Самотність <g/> » <g/> ) </p><p> не смолоскипом <g/> , що рве нічну темряву й кличе до героїчних звитяг <g/> , а каганцем серед буднів <g/> !
doc#4 Та тут лише кілька неклясифікованих прикладів <g/> : </p><p> Я серцю сказала <g/> : не плач <g/> , люби <g/> ! </p>
doc#5 » – « <g/> Я щасливий <g/> , – веде далі Славенко <g/> , – що живу в ту добу й у тій країні <g/> , коли й де розум гостро протиставлено всьому кволому <g/> , нікчемному <g/> , чуттєвому <g/> , чим так щедро обдаровує нас природа <g/> » <g/> .
doc#5 Я назвав би її де в чому перед-екзистенціялістичним твором <g/> .
doc#6 Я <g/> …
doc#6 Я тоді складав малоросійські вірші <g/> , що пізніше впали такою страшною вагою на мою вбогу душу <g/> …
doc#6 Я добре знав <g/> , що малярство — моя майбутня професія <g/> , мій щоденний хліб <g/> .
doc#6 Він говорив про “ <g/> гостру потребу відтворювати в образах соціо-релігійні заклики <g/> ” <g/> , і він визнавав <g/> : “ <g/> Я моралізую <g/> ” ( <g/> “ <g/> I do moralize <g/> ” — 173 <g/> ) <g/> .
doc#6 <p> Рідше це небесне чудо має миротворний і добродайний <g/> , але не менш дивний і незрозумілий характер — видиво веселки в картині “ <g/> Я радів і сумував із погодою <g/> ” <g/> .
doc#6 назви іронічні ( <g/> “ <g/> Культурний обмін у Канаді <g/> ” <g/> ) <g/> , метафоричні ( <g/> “ <g/> Дияволове весілля <g/> ” <g/> ) <g/> , метонімічні ( <g/> “ <g/> Вітер співає в телефонних дротах <g/> ” <g/> ) <g/> , назви <g/> , що розкривають ідею картини ( <g/> “ <g/> Ось де мій ворог <g/> ” <g/> ) <g/> , що зміщують площини картини ( <g/> “ <g/> Иоан Христитель на батьковій фармі <g/> ” <g/> ) <g/> , що підносять мораль картини ( <g/> “ <g/> Нам важко зрозуміти <g/> ” — про злидні Індії <g/> ) <g/> , що вносять особисті мотиви ( <g/> “ <g/> Коли час сказати прощай <g/> ” <g/> ) <g/> , і такі <g/> , що виводять далеко поза межі даної картини ( <g/> “ <g/> Я радів і журився при кожній погоді <g/> ” — власна цитата з “ <g/> The Hound of Heaven <g/> ” Фр <g/> .
doc#6 “ <g/> Я <g/> …
doc#6 Хоч його книжка “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” — про шукання й знайдення релігії й Бога <g/> , а не про малярство як таке <g/> , читаємо в ній <g/> : “ <g/> Я був професійний мистець <g/> , через те мусів оцінювати й творити красу <g/> ” ( <g/> 143 <g/> ) <g/> , тому вій зацікавлений у “ <g/> внутрішній істоті речей —їхньої ваги <g/> , твердости чи м'якости <g/> , їхній поверхні і т. д.” ( <g/> 138 <g/> ) <g/> .
doc#6 Я можу майже заприсягтися <g/> , що я десь бачив таку жінку <g/> . </p>
doc#6 <p> Пітерсен швидко поглянув на нього <g/> , щоб бачити <g/> , чи він такий меткий <g/> , а </p><p> тоді сказав <g/> : </p><p> — Я думаю <g/> , що ти маєш рацію <g/> .
doc#7 Я розумію <g/> , що відколи мій шановний читач закінчив середню школу <g/> , він не давав собі труду з синтаксичними аналізами <g/> .
doc#7 <p> Я ставлю знов синтаксичні запитання <g/> .
doc#7 ) </p><p> Я ніколи не думав <g/> , що майбутнє нашої поезії лежить у копіюванні Европи <g/> .