Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Я бачив <g/> : тут починається новий театр <g/> .
doc#40 — Я кажу <g/> : Все 'дно втечу <g/> » ( <g/> Тич <g/> .
doc#9 Дієслова більш-менш абстрактного значення <g/> : ховати — виховувати ( <g/> « <g/> Дитину рідну ховають батько-мати <g/> » — « <g/> Осіння казка <g/> » <g/> , VI <g/> , 32 <g/> ) <g/> ; статкувати ( <g/> « <g/> Я не мав звичаїв молодечних <g/> , Я статкував <g/> » — « <g/> На полі крови <g/> » <g/> , VIII <g/> , Жел <g/> .
doc#61 Я перебираю в пам'яті твори останніх років <g/> , — і можу згадати хіба дещо з новель Смотрича <g/> .
doc#81 Я наважився <g/> . </p>
doc#81 <p> Я тоді був досить хоровитий <g/> , мені докучав систематичний розлад травлення <g/> , називаний офіційно колітом <g/> , а водночас я мав початок туберкульози в одній з легень <g/> , а в тогочасній радянській медицині вірили <g/> , що від коліту найкраще виліковують мінеральні води й грязьові ванни в Єссентуках на Північному Кавказі <g/> , а проти туберкульози в ранній стадії допомагає їсти велику кількість щойно зрізаного винограду <g/> , а для цього треба було їхати на південний берег Криму <g/> .
doc#21 Я пробував звертатися до західних діячів культури <g/> , але зв'язок з ними був дуже обмежений <g/> .
doc#81 <p> Я не можу пояснити <g/> , чому Скрипник <g/> , безоглядно усуваючи російський театр від вересня до квітня <g/> , допускав його від квітня до вересня <g/> .
doc#81 <p> Я побував у осередку марризму <g/> , Інституті мови й мислення <g/> .
doc#81 Я завжди волів вивчати речі сам <g/> , у затишку й відлюдді <g/> , а потім показуватися на люди <g/> , вже ці речі опанувавши <g/> .
doc#81 Я жив під страхом <g/> , що можуть викрити моє приховуване « <g/> соціяльне походження <g/> » з усіма з цього катастрофічними наслідками <g/> .
doc#31 — 1975. — 30 грудня <g/> ) <g/> , виступив з вимогою літератури <g/> , зрозумілої кожному <g/> , щоб була про комуни й трактори <g/> , а по дорозі зачепив Хвильового за його оповідання « <g/> Я <g/> » <g/> : « <g/> Хто його читатиме <g/> ?
doc#81 ( <g/> Я називаю ті вистави <g/> , що я сам бачив <g/> , не даючи театральної хроніки всього харківського літа <g/> ) <g/> .
doc#4 <p> Я не хочу з тобою йти <g/> . </p>
doc#63 Я старався не мислити в маштабі одного покоління <g/> .
doc#40 : « <g/> Я помітив <g/> , що він випивши ( <g/> Ян <g/> ) <g/> ; « <g/> Мати моя <g/> , значить померши <g/> , коли я ще кашку їв <g/> » ( <g/> Плужн <g/> .
doc#42 Я не певний <g/> , одначе <g/> , чи Бог в Осьмачки — вічне буття чи вічне небуття <g/> , чи слово Бог у « <g/> Китицях часу <g/> » — не синонім іншого слова — порожнеча <g/> .
doc#81 Я таки мусів за всяку ціну поїхати до Львова <g/> , побачити столицю українського П'ємонту <g/> , ще не остаточно зрадянізоване місто <g/> .
doc#81 Я можу собі уявити <g/> , як він мав себе почувати на цьому посту <g/> , в цій ролі <g/> , та ще й мавши своїм заступником <g/> , а фактично наглядачем одіозну постать Івана Білодіда <g/> .
doc#81 Я не сподівався <g/> , що мені пощастить надрукувати її <g/> .