Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#20 Я не брав участи в розмовах і навіть не слухав їх <g/> , але я добре знав <g/> , які вони значущі в своїй незначності <g/> , як їх любили обидві жінки — і я підсвідомо й зосторонь теж <g/> . </p>
doc#40 « <g/> Я побачив хату <g/> » чи « <g/> Я побачив хати <g/> » — ці два речення мають тотожні синтаксичні зв'язки <g/> , число ставиться залежно від значення <g/> , не опосереднюючися будовою речення <g/> .
doc#85 Я дозволю собі послатися на слова Поля Валері <g/> , якого аж ніяк не можна вважати за аматора хаотичности в літературі <g/> : « <g/> Я хочу показати вам те безладдя <g/> , яким є наше життя <g/> …
doc#81 Я не пригадую таких <g/> , що означає <g/> , що від мене до них не йшов струм тепла <g/> , бажання зрозуміти <g/> , побачити одного в одному <g/> .
doc#81 Я любив подорожувати <g/> , а готелі в ті роки були не для приватних громадян <g/> .
doc#92 Я знайомився з книгозбірнею <g/> .
doc#81 У мене ж навіть не було телефона <g/> , щоб сказати мені <g/> : « <g/> Я їду <g/> .
doc#81 Я мало знав цю особу <g/> , але він знав про мене <g/> , видно <g/> , від Лева Юхимовича і хотів оповісти про те <g/> , що сталося <g/> .
doc#63 <p> Я ріс корою <g/> , я соком верховіття був співучим <g/> … </p>
doc#81 Я вже порядно охляв і сам іти не наважуюся <g/> .
doc#81 Я вичерпаний <g/> , виснажений <g/> » <g/> .
doc#42 Я б не здивувався <g/> , якби Осьмачка став писати сонети <g/> .
doc#81 Я прямую до нього <g/> , викладаю свою проблему <g/> .
doc#81 Я любив — мене не тільки любили <g/> , але й шанували <g/> .
doc#81 <p> Я б не хотів <g/> , щоб у мене кидали ключі <g/> , щоб порушували мною встановлені заборони <g/> , щоб публічно відкидали мою простягнену руку <g/> , але я це робив <g/> .
doc#81 Я й так не мав бути на фронті <g/> .
doc#81 Я <g/> , як вимагалося <g/> , « <g/> підшивав <g/> » документи <g/> , він їх усі читав і запам'ятовував <g/> .
doc#84 Я скопіював її з позначення місця видання на якійсь книжці <g/> .
doc#81 Я вже згадував про їхнє запрошення Віктора Петіпа на ролю Донжуана в п'єсі Лесі Українки <g/> .
doc#81 Я мав як на вчителя добру посаду <g/> , моя авдиторія знала вагу мови й радо вивчала <g/> , мої курси не були чимсь стороннім <g/> , як вони були б у кожному технічному технікумі <g/> , — вибачте <g/> , училищі <g/> , — і серед студентів були такі <g/> , з якими працювати було приємністю ( <g/> про них далі <g/> ) <g/> .