Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Я вирішив поставити виставу з живими акторами і вибрав для цього не більше й не менше <g/> , як Блоків « <g/> Балаганчик <g/> » <g/> .
doc#81 ( <g/> Я не міг охопити всіх студентів у всіх тих курсах <g/> , що їх вони потребували <g/> ) <g/> .
doc#67 Я хочу сказати <g/> , що принципової різниці між поезією <g/> , яка в нас вважається наймодернішою <g/> , яка в нас зветься нью-йоркською групою поетів ( <g/> це не помилка <g/> , я свідомо кажу <g/> : поезія <g/> , яка зветься нью-йоркською групою поетів <g/> , хоча вона зовсім не конче нью-йоркська <g/> , бо вона так само і київська і чікаґська і може ще якась <g/> ) <g/> , і тією поезією <g/> , що її звемо романтичною <g/> , власне кажучи <g/> , нема або дуже мало <g/> .
doc#81 Я переконаний <g/> , що вона шалено боялася за мене в ті часи <g/> , коли бути українцем стало державним злочином <g/> .
doc#92 що вважаю Вашу акцію <g/> , яка ледве лишає місце для апеляції <g/> , щонайменше довільною <g/> . </p><p> Я не маю іншої можливосте <g/> , як зняти моє прізвище із списку кандидатів на статус делегата
doc#30 Я кажу <g/> , чим менше <g/> , тим краще <g/> .
doc#81 <p> Я вже писав на початку цих спогадів <g/> , що я ніколи нікого не вбив більшого за таргана або комаря <g/> , один раз — миші <g/> .
doc#81 Я згадую <g/> , що у Львові мій добрий приятель Гриць Білик <g/> , що він велике цабе — керівник секретної частини обкому партії <g/> .
doc#81 Я ще не знав <g/> , якого дня це буде <g/> , але день шостого лютого 1943 року <g/> , день прощання наближався неухильно <g/> . </p>
doc#81 Я належав не туди <g/> .
doc#48 Я навіть радо слухаю <g/> !
doc#81 Я ще маю цю листівку <g/> , вона збереглася й приїхала до Америки <g/> .
doc#81 Я бачу її як ствердження позірности цивілізованого думання й поведінки <g/> , як панування сили й підступности <g/> , як облудність моралі і безмежність людської злоби й підлости <g/> .
doc#81 Я опинився в одній ланці з чотирма дівчатами <g/> .
doc#63 Його вірші могли б бути аморфні <g/> , але так само добре відкладаються і в форму <g/> , що існує як даність — і може ще виграють від цього <g/> , бо суть дотримання формальних приписів в них — у легких зсувах від звичайного — то синтаксичних <g/> , то семантичних <g/> : </p><p> Я озеро благосне снитиму <g/> … </p>
doc#20 Я друкувався в багатьох фахових виданнях різних країн <g/> , Юркові публікації були майже виключно українські <g/> , з деяким виходом у польські <g/> , а якщо англомовні <g/> , то через канали фундацій <g/> , заснованих спеціально для праці з іміґрантами <g/> . </p>
doc#81 <p> Я не розумів зв'язку явищ і тому не хотів до них втручатися ( <g/> а може <g/> , якби зрозумів <g/> , ще далі відсахнувся б <g/> !
doc#103 Я не маю жадних претенсій до свого життя <g/> .
doc#31 – С. 33 <g/> , 522 <g/> ) <g/> , як терпимість <g/> , сенс релятивности <g/> , посмішка іронії й віра в справедливе майбутнє в Хвильового зв'язується з приналежністю до народу <g/> , що « <g/> вгору йде <g/> , хоч був запертий в льох <g/> » і що його Тичина схарактеризував двома короткими рядками <g/> : </p><p> Я – дужий народ <g/> , </p><p> Я молодий <g/> ! </p>
doc#40 : » — Я не маю револьвера <g/> , — сердито скрикнув Чубинський <g/> » ( <g/> Коц <g/> .