Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#94 У часи Катерини II її придворний поет <g/> , який добре знав макабричні примхи царського двору і дію імперського механізму <g/> , схарактеризував це безсилля особи <g/> , безсилля навіть тоді <g/> , коли ця особа ніби тримає <g/> , богоподібно <g/> , незчисленні людські долі в своїх потужних і безсилих руках <g/> : </p><p> Я царь <g/> , я раб <g/> , я червь <g/> , я Бог <g/> . </p>
doc#92 Я читав з найбільшою відразою відповідні брудні статті <g/> .
doc#81 Я любив — мене не тільки любили <g/> , але й шанували <g/> .
doc#9 — Ю. Ш. <g/> ) цілу картину <g/> » — « <g/> Сміх <g/> » — і особливо — поруч обидва варіянти <g/> : « <g/> Я побачив все море і ціле небо <g/> » — « <g/> Сон <g/> » <g/> , 130 <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 <p> Я таки йду до інституту <g/> .
doc#75 Я не буду аналізувати тут « <g/> В космічному оркестрі <g/> » або відомих фраґментів з « <g/> Сковороди <g/> » <g/> , — це було б окремою темою <g/> .
doc#81 Я не хотів іти на той виступ <g/> , ставлячи його перед доконаним фактом моєї появи <g/> .
doc#92 Я був його « <g/> сусід <g/> » — Україна межує з Польщею <g/> , і він разом з жінкою Анною Семенівною навіть трохи понюхали України <g/> , коли <g/> , тікавши від гітлерівців 1939 року <g/> , опинилися на короткий час на Волині <g/> , де вона працювала лікарем <g/> , поки він не дістав покликання до польського представництва в Самарі-Куйбишеві <g/> .
doc#29 Там я виконував ролю мудрої тварини з довгими вухами <g/> , яка виступала в амплуа музичного критика <g/> , що заповзявся критикувати спів солов'я. Я був дуже щасливий <g/> , що ми грали в масках і я не бачив публіки <g/> .
doc#92 , що дехто прийшов <g/> . Він запрошує Вас до себе й тому прислав мене <g/> . </p><p> Я складаю свої вибачення <g/> . Ні <g/> , мені було б трудно зробити це <g/> . Я не
doc#96 Я певний <g/> , що вона не мала жадного конкретного наміру щось купувати <g/> .
doc#81 Я щасливо дістався до Сянока і під ескортом Марусі проклав шлях до бараків <g/> .
doc#59 « <g/> Я б не хотів попастись цьому хлопцеві на шляху <g/> » <g/> , — коментує Вадим Васильович <g/> , оповідач <g/> .
doc#1 Багатопляновість і відхід від фотографічного відтворення дійсности <g/> , перехід об'єктивного в суб'єктивне і навпаки — ось основні характерні риси вживання фолкльору Т. Шевченком у I860 р. </p><p> Я не аналізуватиму вірш « <g/> Тече вода з-під явора <g/> » <g/> .
doc#92 сказав <g/> : </p><p> — Гаразд <g/> , Джордже <g/> , потиснемо руки один одному після всього цього <g/> ? </p><p> Я відповів <g/> : </p><p> — Краще ні <g/> . </p><p> Його рука на якусь секунду зависла в повітрі <g/> .
doc#81 Я тоді цікавився Потебнею <g/> , звідси дві теми про його погляди <g/> .
doc#84 — він не залежить від бюра погоди <g/> . </p><p> І тут мій друг-хвильовист каже <g/> : </p><p> — Я дивуюся <g/> , я не розумію <g/> , як ви приймаєте таку добу <g/> . Ви і ваш
doc#92 , доповідь дуже близька моїй душі <g/> , ви сказали те <g/> , що я думав <g/> . </p><p> Я відкладаю розмову на завтра <g/> . Завтра Вавржінек тікає від мене як від чуми <g/> , а
doc#81 Я не реаµував на неї ніяк <g/> .
doc#81 Я міг би написати зобов'язання за нього <g/> , алеж я поняття не мав про технічні умови праці друкаря <g/> .