Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#24 <p> Я є — ось вихідна точка філософії « <g/> Вертепу <g/> » <g/> .
doc#25 Bulletin International de Documentation Linguistique <g/> ” <g/> , I <g/> , 1. 1952. </p><p> i Я цитуватиму праці Михальчука в дальшому за числами їх у поданому переліку <g/> .
doc#26 ( <g/> Я пишу докладніше про це в своїй статті про Петренка <g/> , вміщеній у збірнику на пошану Дмитра Чижевського <g/> , 1966. <g/> ) У вступному розділі « <g/> Гайдамаків <g/> » теж є елементи літературної критики — у ствердженні національно-історичного романтизму <g/> , в окресленні його соціяльної бази <g/> , — момент позитивний <g/> , в обуренні на перевертнів <g/> , що проміняли мотиви національного болю на комерційних Матрьош і Параш <g/> , — критика негативна <g/> . </p>
doc#27 <p> У парафразі невтральною мовою ці уривки можна було б віддати так <g/> : </p><p> Я наказав слугам негайно знайти плахту <g/> , сорочку з ляховками і стрічки <g/> .
doc#28 Він починається словами <g/> : </p><p> Я світ увесь сприймаю оком <g/> , </p><p> бо лінію і цвіт люблю <g/> , </p><p> бо рала промінні глибоко </p><p> урізались в мою ріллю <g/> . </p>
doc#29 Я не історик театру і не теоретик <g/> , ніякою мірою не діяч театру <g/> .
doc#30 Я там провів два з половиною роки і сумніваюся в мудрості свого виїзду3 ( <g/> тут я наближаюся до неборачих позицій <g/> ) <g/> .
doc#31 — 1975. — 30 грудня <g/> ) <g/> , виступив з вимогою літератури <g/> , зрозумілої кожному <g/> , щоб була про комуни й трактори <g/> , а по дорозі зачепив Хвильового за його оповідання « <g/> Я <g/> » <g/> : « <g/> Хто його читатиме <g/> ?
doc#32 Я знайшов гай <g/> , на Ульмщині <g/> , звідки тече Дунай <g/> , але котрий з численних струмочків <g/> , джерелець і просто калюж уважати за дійсний початок ріки Слов'ян і Европи <g/> ?
doc#33 Я згоден – поступ є <g/> , але рації в ньому немає <g/> .
doc#36 <p> В. Стасов <g/> , « <g/> Наши итоги </p><p> на всемирной выставке <g/> » </p><p> ( <g/> 1878-1879 <g/> ) </p><p> 1 </p><p> Микола Миколайович Ґе любив жартувати <g/> : « <g/> Я ще зовсім молодий <g/> .
doc#37 Я загорівся нею <g/> , ніби існування світу залежало від її здійснення <g/> .
doc#38 Я думаю <g/> , що це не на жаль <g/> , а зовсім закономірно <g/> .
doc#40 <p> 4. Я люблю подорожувати водою <g/> . </p>
doc#41 Заради цієї спроби вона відкидає « <g/> нормальне <g/> » кохання Корвина з його простим <g/> , як мукання <g/> , « <g/> Я хочу вас <g/> , Вер <g/> » <g/> , проголошуючи гасло « <g/> кохання <g/> , що не кінчається нічим <g/> » <g/> .
doc#42 Я б не здивувався <g/> , якби Осьмачка став писати сонети <g/> .
doc#43 Я пригадую знайомство з одним шведським студентом <g/> .
doc#44 Тому статті цієї книжки <g/> , присвячені цим творам <g/> , як і загальним проблемам функціональної доби <g/> , зберігають своє значення як вияв одного з поглядів на те <g/> , що було ( <g/> таких поглядів може бути багато <g/> ) <g/> , і як голос у живій дискусії про те <g/> , що є. Я можу закінчити цей вступ тими самими словами <g/> , якими кінчалася передмова до першої черги критичних статтів і есеїв Юрія Шереха <g/> , « <g/> Не для дітей <g/> » ( <g/> 1964 <g/> ) <g/> : « <g/> Зміни в статтях мінімальні <g/> , і редактор дбав за збереження запаху доби <g/> .
doc#45 Я спинявся на цьому питанні 1981 року <g/> , розглядаючи погляди Сімовича <g/> , суголосні поглядам Потебні <g/> , і зараз до нього не вертатимуся <g/> .
doc#46 Я ніяк не міг збагнути <g/> , як він міг мати успіх у жінок ( <g/> а він його <g/> , за всіма свідченнями <g/> , мав <g/> ) <g/> .