Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#102 мені щось <g/> » <g/> . А він так трошки зам'явся і каже <g/> : « <g/> Це не моя книжка <g/> , я — не автор <g/> » <g/> . Я кажу <g/> : « <g/> Ну <g/> , нічого <g/> ,
doc#102 , і мене це досить мало обходить <g/> , треба сказати <g/> . </p><p> Це була наша остання зустріч <g/> . </p><p> Т. С. <g/> : І все-таки <g/> ,
doc#102 , який Вам скаже про певні риси його характеру <g/> . Це ще з тих років <g/> , коли він був студентом <g/> . На
doc#102 маминій сорочці — це було дуже мило дивитись <g/> . Це у вересні було <g/> . У грудні я бачу — новина <g/> : Гончар
doc#102 , то це його й загубило як письменника <g/> . Це йому забезпечило всякі премії <g/> , всякі нагороди
doc#103 чогось соромитися <g/> . Я ніколи нікого не зрадив <g/> . Це абсолютно щиро й однозначно <g/> . Моє сумління
doc#103 світу <g/> . Що сталося з цією бібліотекою <g/> ? </p><p> — Це не кабінет <g/> . Тут я проводив семінари для своїх
doc#103 . Він мав би бути про Америку <g/> , про сучасність <g/> . Це зовсім інший час <g/> , інше коло людей <g/> . Та й <g/> , зрештою
doc#103 з її листів тепер <g/> . І це не тільки драма старости <g/> . Це також драма недоречности й непотрібности всіх