Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 <p> А од коріння тихо <g/> , </p><p> любо Зелені парості ростуть <g/> . </p><p> Це й є ті апостоли правди і свободи <g/> , про чий прихід
doc#1 не було <g/> , однак <g/> , чимось абсолютно новим <g/> . Це було певною мірою Шевченкове повернення до
doc#2 наперекір самій собі <g/> , вірність з обов'язку <g/> . Це було безнастанне поширювання раз узятої
doc#2 - програмова <g/> . </p><p> Але для поезії це не має значення <g/> . Це давнє право поетів — одягати своїх героїв чи
doc#2 сумних задніє </p><p> один страшний і невідкличний <g/> . </p><p> Це буде день немов <g/> , у січні <g/> , </p><p> день зимний безнадії <g/> . </p>
doc#2 затисну тісно </p><p> і в бік не відведу свій погляд <g/> . </p><p> Це не пророцтво пройнятої шалом Кассандри <g/> , що
doc#2 , що проєктує на майбутнє вир своїх почуттів <g/> . Це <g/> , — ну <g/> , звичайно ж — опис того <g/> , що вже було <g/> , але на
doc#2 дівчини-царівни <g/> , що чекає на милого <g/> , на героя <g/> . </p><p> Це тут у музику вплітаються з повною виразністю
doc#3 і старого старе стверджує свою позицію <g/> ) <g/> . Це як несподівана поява комети в космічному
doc#4 твори <g/> , але зовсім відмінного характеру <g/> . Це випадок <g/> , приміром <g/> , Ґете і Ріхарда Штравса <g/> .
doc#4 і сірий <g/> , як ти <g/> » <g/> . </p><p> Ти — тепер це я <g/> , і ти-я сіре <g/> . Це деталь такої ж наснаги й концентрації <g/> , як у
doc#4 хутір дитинства <g/> , — можна було б назвати більше <g/> . Це не принцип будови роману <g/> , це конструкція або
doc#4 займенник або іменник <g/> , а взагалі як учасника <g/> . Це ще один засіб ( <g/> засіб <g/> ! <g/> ) об'єктивізації <g/> . Наведу
doc#4 . Однак це не просто навіяння образу жінки <g/> . Це також її настрій — спокій <g/> , душевна гармонія <g/> ,
doc#4 і теж зразок ранньо-зимового пейзажу <g/> . Це поезія <g/> , що з неприхованою самоіронією зветься
doc#4 , переживань <g/> , охоплень довколишнього світу <g/> . Це — поезія <g/> , коли « <g/> з болем проростають крила <g/> » <g/> . </p>
doc#4 друже <g/> , очі любі І відблиск їх у погляді дочки <g/> , </p><p> Це наші спільні сльози <g/> , в щасті й згубі <g/> , </p><p> Твій
doc#4 душі <g/> , носії і часто жертви української ідеї <g/> . Це стосується й до образу поетчиного чоловіка і <g/> ,
doc#4 не можу сказати <g/> , що їх не буває в інших країнах <g/> . </p><p> Це все — дитинство <g/> , а з років підліткування бачимо
doc#4 , хоч далеко менше репрезентовану в збірці <g/> . Це образи днів слави <g/> , таких далеких <g/> , що