This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 | <p> А од коріння тихо <g/> , </p><p> любо Зелені парості ростуть <g/> . </p><p> | Це | й є ті апостоли правди і свободи <g/> , про чий прихід |
doc#1 | не було <g/> , однак <g/> , чимось абсолютно новим <g/> . | Це | було певною мірою Шевченкове повернення до |
doc#2 | наперекір самій собі <g/> , вірність з обов'язку <g/> . | Це | було безнастанне поширювання раз узятої |
doc#2 | - програмова <g/> . </p><p> Але для поезії це не має значення <g/> . | Це | давнє право поетів — одягати своїх героїв чи |
doc#2 | сумних задніє </p><p> один страшний і невідкличний <g/> . </p><p> | Це | буде день немов <g/> , у січні <g/> , </p><p> день зимний безнадії <g/> . </p> |
doc#2 | затисну тісно </p><p> і в бік не відведу свій погляд <g/> . </p><p> | Це | не пророцтво пройнятої шалом Кассандри <g/> , що |
doc#2 | , що проєктує на майбутнє вир своїх почуттів <g/> . | Це | <g/> , — ну <g/> , звичайно ж — опис того <g/> , що вже було <g/> , але на |
doc#2 | дівчини-царівни <g/> , що чекає на милого <g/> , на героя <g/> . </p><p> | Це | тут у музику вплітаються з повною виразністю |
doc#3 | і старого старе стверджує свою позицію <g/> ) <g/> . | Це | як несподівана поява комети в космічному |
doc#4 | твори <g/> , але зовсім відмінного характеру <g/> . | Це | випадок <g/> , приміром <g/> , Ґете і Ріхарда Штравса <g/> . |
doc#4 | і сірий <g/> , як ти <g/> » <g/> . </p><p> Ти — тепер це я <g/> , і ти-я сіре <g/> . | Це | деталь такої ж наснаги й концентрації <g/> , як у |
doc#4 | хутір дитинства <g/> , — можна було б назвати більше <g/> . | Це | не принцип будови роману <g/> , це конструкція або |
doc#4 | займенник або іменник <g/> , а взагалі як учасника <g/> . | Це | ще один засіб ( <g/> засіб <g/> ! <g/> ) об'єктивізації <g/> . Наведу |
doc#4 | . Однак це не просто навіяння образу жінки <g/> . | Це | також її настрій — спокій <g/> , душевна гармонія <g/> , |
doc#4 | і теж зразок ранньо-зимового пейзажу <g/> . | Це | поезія <g/> , що з неприхованою самоіронією зветься |
doc#4 | , переживань <g/> , охоплень довколишнього світу <g/> . | Це | — поезія <g/> , коли « <g/> з болем проростають крила <g/> » <g/> . </p> |
doc#4 | друже <g/> , очі любі І відблиск їх у погляді дочки <g/> , </p><p> | Це | наші спільні сльози <g/> , в щасті й згубі <g/> , </p><p> Твій |
doc#4 | душі <g/> , носії і часто жертви української ідеї <g/> . | Це | стосується й до образу поетчиного чоловіка і <g/> , |
doc#4 | не можу сказати <g/> , що їх не буває в інших країнах <g/> . </p><p> | Це | все — дитинство <g/> , а з років підліткування бачимо |
doc#4 | , хоч далеко менше репрезентовану в збірці <g/> . | Це | образи днів слави <g/> , таких далеких <g/> , що |