Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 <p> Це й є ті апостоли правди і свободи <g/> , про чий прихід поет писав трьома тижнями раніше <g/> .
doc#1 Це було певною мірою Шевченкове повернення до самого себе <g/> , відмова від чужих йому впливів і подолання їх <g/> .
doc#2 Це було безнастанне поширювання раз узятої мелодії <g/> .
doc#2 Це давнє право поетів — одягати своїх героїв чи свої почуття в одяги будь-якої історичної епохи <g/> , до звіриних шкур включно <g/> .
doc#2 <p> Це буде день немов <g/> , у січні <g/> , </p><p> день зимний безнадії <g/> . </p>
doc#2 <p> Це не пророцтво пройнятої шалом Кассандри <g/> , що проєктує на майбутнє вир своїх почуттів <g/> .
doc#2 Це <g/> , — ну <g/> , звичайно ж — опис того <g/> , що вже було <g/> , але на усвідомленні універсальности своєї долі <g/> , на розумінні <g/> , що немає значення <g/> , кому ця доля трапиться раніше <g/> , а кому пізніше <g/> .
doc#2 <p> Це тут у музику вплітаються з повною виразністю мотиви суму і мотиви Граційного <g/> , сповненого краси традиції кокетства <g/> .
doc#3 Це як несподівана поява комети в космічному просторі <g/> .
doc#4 Це випадок <g/> , приміром <g/> , Ґете і Ріхарда Штравса <g/> .
doc#4 Це деталь такої ж наснаги й концентрації <g/> , як у попередній поезії « <g/> жилаві <g/> » руки <g/> .
doc#4 Це не принцип будови роману <g/> , це конструкція або музичного твору ( <g/> фуґа <g/> , що складається з варіяцій на певні теми <g/> ) <g/> , або щоденника <g/> , де сьогодні записується одне враження чи переживання <g/> , завтра друге <g/> , а за якийсь час може знов і знов повернутися вже давніше записане <g/> , якщо сьогодні воно повторилося в свідомості <g/> .
doc#4 Це ще один засіб ( <g/> засіб <g/> !
doc#4 Це також її настрій — спокій <g/> , душевна гармонія <g/> , скупе <g/> , але достатнє тепло <g/> , здатність бачити й спостерігати <g/> .
doc#4 Це поезія <g/> , що з неприхованою самоіронією зветься « <g/> Кухонна романтика <g/> » <g/> : </p><p> Відійду до вікна від печі </p><p> — хай кипить собі борщ без мене — </p><p> взагалі ці кухонні речі </p><p> так не до речі <g/> , </p><p> коли білим зробилось зелене <g/> . </p>
doc#4 Це — поезія <g/> , коли « <g/> з болем проростають крила <g/> » <g/> . </p>
doc#4 Але мотив гармонії й вірности подружнього життя аж геть у старість <g/> , живого теплом споминів про все спільно пережите в родині й поза нею <g/> , не раз з'являється в « <g/> нових <g/> » поезіях авторки <g/> : </p><p> Ах <g/> , це твої <g/> , мій друже <g/> , очі любі І відблиск їх у погляді дочки <g/> , </p><p> Це наші спільні сльози <g/> , в щасті й згубі <g/> , </p><p> Твій ніжний дотик чи докір терпкий <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Батьківщина <g/> » <g/> ) </p><p> не раз поетка чує « <g/> усміх <g/> , тепло і руку <g/> » <g/> , « <g/> коли так гарно нам достигла осінь <g/> » <g/> .
doc#4 Це стосується й до образу поетчиного чоловіка і <g/> , нарешті й найголовніше <g/> , до самої Наталі Лівицької-Холодної <g/> .
doc#4 <p> Це все — дитинство <g/> , а з років підліткування бачимо іншу групу образів <g/> , хоч далеко менше репрезентовану в збірці <g/> .
doc#4 Це образи днів слави <g/> , таких далеких <g/> , що доводиться навіть питати <g/> , чи вони були <g/> : </p><p> Невжеж то все було не в яві <g/> : </p><p> і грім гармат на вулицях <g/> , </p><p> і « <g/> Слава Україні <g/> » із грудей <g/> , </p><p> що полягли під кулі ті <g/> , </p><p> і сонце й лопотіння прапорів <g/> , </p><p> і гук розбурханих вітрів <g/> , </p><p> і на майданах дзвони золоті <g/> ? </p>