Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 періоду творчости поета <g/> , ніж до наступного <g/> . Це остання епічна поема 1. Шевченка з
doc#1 , який настане після тріюмфу народної помсти <g/> . Це поезія апокаліпсису <g/> , який <g/> , однак <g/> , веде не до
doc#1 » й відходами від тієї ж риторичної структури <g/> . Це не звичайна риторика <g/> , це — превентивна <g/> ,
doc#1 не даючи цій схемі зматеріялізуватися <g/> . Це основа постійного конфлікту між літературною
doc#1 матеріялом <g/> , підспудна логіка й система <g/> . </p><p> Це може показати аналіза своєрідної логіки
doc#1 один твір із цього періоду нагадує « <g/> Неофітів <g/> » <g/> . Це « <g/> Саул <g/> » <g/> , датований 13-м жовтня I860 р. Мабуть <g/> ,
doc#1 таціями і часто в метафоричному значенні <g/> . Це особлива система ляйтмотивів <g/> , що
doc#1 надія </p><p> Одурить дурня <g/> , осміє <g/> … </p><p> Морозом очі окує <g/> … </p><p> Це нова стадія дослідження семантичного поля
doc#1 стилю Т. Шевченка є « <g/> Титарівна-Немирівна <g/> » <g/> . Це остання з довгого ряду його поезій про
doc#1 і їхніх батьків <g/> , і бездітного Т. Шевченка <g/> . Це його « <g/> забрали в москалі <g/> » <g/> , але і втіленням
doc#1 вперше з'являється у Шевченковій творчості <g/> . Це одна з тем <g/> , до яких він звертається постійно <g/> , —
doc#1 і в людині є не просто ключем до цього вірша <g/> . Це - ключ до всієї Шевченкової творчости
doc#1 . </p><p> ( <g/> « <g/> Хоча лежачого й не б'ють <g/> » <g/> , </p><p> 20 жовтня 1860 р. <g/> ) </p><p> Це вже не кривава помста <g/> , а страта неминуча і
doc#1 усвідомлює і засуджує два гріхи людства <g/> . Це надзвичайно характерні гріхи <g/> , і вони
doc#1 із самозвеличення <g/> , скнарости і насильства <g/> . Це смертний гріх <g/> , тому що він порушує саму основу
doc#1 та « <g/> Великомученице кумо <g/> ! » від 2 грудня 1860 р. Це гріх проти себе самого <g/> , проти власного тіла <g/> ,
doc#1 проти власного тіла <g/> , отже <g/> , проти власної душі <g/> . Це гріх відмови від статевого життя <g/> , гріх
doc#1 користання з усіх благ <g/> , які воно нам дає <g/> . Це гріх целібату <g/> , що його поет називає — удаючись
doc#1 підпорядковані іншій <g/> , більшій проблемі <g/> . </p><p> Це виразно показує єдиний вірш цього періоду <g/> ,
doc#1 інтерпретації української історії <g/> . Це вірш <g/> , процитований раніше <g/> , — « <g/> Бували войни й