This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 | періоду творчости поета <g/> , ніж до наступного <g/> . | Це | остання епічна поема 1. Шевченка з |
doc#1 | , який настане після тріюмфу народної помсти <g/> . | Це | поезія апокаліпсису <g/> , який <g/> , однак <g/> , веде не до |
doc#1 | » й відходами від тієї ж риторичної структури <g/> . | Це | не звичайна риторика <g/> , це — превентивна <g/> , |
doc#1 | не даючи цій схемі зматеріялізуватися <g/> . | Це | основа постійного конфлікту між літературною |
doc#1 | матеріялом <g/> , підспудна логіка й система <g/> . </p><p> | Це | може показати аналіза своєрідної логіки |
doc#1 | один твір із цього періоду нагадує « <g/> Неофітів <g/> » <g/> . | Це | « <g/> Саул <g/> » <g/> , датований 13-м жовтня I860 р. Мабуть <g/> , |
doc#1 | таціями і часто в метафоричному значенні <g/> . | Це | особлива система ляйтмотивів <g/> , що |
doc#1 | надія </p><p> Одурить дурня <g/> , осміє <g/> … </p><p> Морозом очі окує <g/> … </p><p> | Це | нова стадія дослідження семантичного поля |
doc#1 | стилю Т. Шевченка є « <g/> Титарівна-Немирівна <g/> » <g/> . | Це | остання з довгого ряду його поезій про |
doc#1 | і їхніх батьків <g/> , і бездітного Т. Шевченка <g/> . | Це | його « <g/> забрали в москалі <g/> » <g/> , але і втіленням |
doc#1 | вперше з'являється у Шевченковій творчості <g/> . | Це | одна з тем <g/> , до яких він звертається постійно <g/> , — |
doc#1 | і в людині є не просто ключем до цього вірша <g/> . | Це | - ключ до всієї Шевченкової творчости |
doc#1 | . </p><p> ( <g/> « <g/> Хоча лежачого й не б'ють <g/> » <g/> , </p><p> 20 жовтня 1860 р. <g/> ) </p><p> | Це | вже не кривава помста <g/> , а страта неминуча і |
doc#1 | усвідомлює і засуджує два гріхи людства <g/> . | Це | надзвичайно характерні гріхи <g/> , і вони |
doc#1 | із самозвеличення <g/> , скнарости і насильства <g/> . | Це | смертний гріх <g/> , тому що він порушує саму основу |
doc#1 | та « <g/> Великомученице кумо <g/> ! » від 2 грудня 1860 р. | Це | гріх проти себе самого <g/> , проти власного тіла <g/> , |
doc#1 | проти власного тіла <g/> , отже <g/> , проти власної душі <g/> . | Це | гріх відмови від статевого життя <g/> , гріх |
doc#1 | користання з усіх благ <g/> , які воно нам дає <g/> . | Це | гріх целібату <g/> , що його поет називає — удаючись |
doc#1 | підпорядковані іншій <g/> , більшій проблемі <g/> . </p><p> | Це | виразно показує єдиний вірш цього періоду <g/> , |
doc#1 | інтерпретації української історії <g/> . | Це | вірш <g/> , процитований раніше <g/> , — « <g/> Бували войни й |