Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 будять осокори <g/> : </p><p> Сьогодні біло так надворі <g/> ! </p><p> Так біло-біло <g/> , наче ново <g/> . </p><p> На білому вінок миртовий
doc#2 « <g/> пісня й тупоти стодзвонні сріберних підков <g/> » <g/> . </p><p> Так многоводою стала ця ріка <g/> , так багатим став світ
doc#3 університету є правило up or out <g/> . Так воно є в житті українського діялектизму <g/> . Якщо
doc#4 своє поетичне обличчя <g/> , бачити і бути баченим <g/> . </p><p> Так <g/> , отже <g/> , думаю <g/> , що двоподіл книжки — це не тільки
doc#4 з нього <g/> , коротко — своєї творчости <g/> . Так я зробив <g/> , писавши про Олену Телігу ( <g/> « <g/> Без
doc#4 інших <g/> . Засіб поширений і звичайно ефективний <g/> . Так зробив і Богдан Рубчак <g/> , що відкрив « <g/> Поезії <g/> ,
doc#4 » — цитата з Наталі Лівицької-Холодної <g/> . Так пробував зробити й я в цій статті <g/> . Присягаюся <g/> , —
doc#4 ) й нищення всього невідповідного <g/> . Так здичавілість безмежної Російської імперії
doc#4 лежить механічна сума механічних чинників <g/> . </p><p> Так <g/> , повертаючися до літератури <g/> , поезії й
doc#4 лапок <g/> , хоч поза тим дуже мало дано з краєвиду <g/> . Так <g/> , як у японському стриманому й
doc#4 різних кольорів <g/> , що змінюються в вільній грі <g/> . Так і « <g/> нові <g/> » поезії <g/> . У протилежність « <g/> старим <g/> » <g/> , які
doc#4 , </p><p> для таких <g/> , як я. </p><p> ( <g/> « <g/> Безпричальність <g/> » <g/> ) </p><p> Так <g/> , « <g/> спокій зрілих літ <g/> » — це не просто спокійна
doc#4 , як у Штравсовому « <g/> Інтермеццо <g/> » <g/> , чи й справжня — </p><p> Так страшно зробитись нелюбою </p><p> тому <g/> , хто застував
doc#4 хороводі найнесполучніших масок <g/> . Так у барокковій « <g/> серенаді <g/> » любовна арія
doc#4 послідовності <g/> , в переплеску тем і почувань <g/> . Так постав крізь гру суперечностей і
doc#4 пейзажеві й становлять частину його <g/> . Так бачимо тут садок і леваду <g/> , верболіз <g/> , липу <g/> ,
doc#4 тільки особиста проблема <g/> , а загальнолюдська <g/> . Так постає образ вимінности смерти своєї й свого
doc#4 часовости й просторовости <g/> , не тільки людини <g/> . </p><p> Так <g/> , але це переклад <g/> , і слова належать Робертові
doc#4 , і слова належать Робертові Фростові <g/> . </p><p> Так <g/> , але це Наталя Лівицька-Холодна <g/> , що вибрала
doc#4 початку — </p><p> « <g/> На городі бузина <g/> , </p><p> а в Києві дядько <g/> ! » — </p><p> Так казали там у нас <g/> , — </p><p> іде продовження — </p><p> А тепер