This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 | будять осокори <g/> : </p><p> Сьогодні біло так надворі <g/> ! </p><p> | Так | біло-біло <g/> , наче ново <g/> . </p><p> На білому вінок миртовий |
doc#2 | « <g/> пісня й тупоти стодзвонні сріберних підков <g/> » <g/> . </p><p> | Так | многоводою стала ця ріка <g/> , так багатим став світ |
doc#3 | університету є правило up or out <g/> . | Так | воно є в житті українського діялектизму <g/> . Якщо |
doc#4 | своє поетичне обличчя <g/> , бачити і бути баченим <g/> . </p><p> | Так | <g/> , отже <g/> , думаю <g/> , що двоподіл книжки — це не тільки |
doc#4 | з нього <g/> , коротко — своєї творчости <g/> . | Так | я зробив <g/> , писавши про Олену Телігу ( <g/> « <g/> Без |
doc#4 | інших <g/> . Засіб поширений і звичайно ефективний <g/> . | Так | зробив і Богдан Рубчак <g/> , що відкрив « <g/> Поезії <g/> , |
doc#4 | » — цитата з Наталі Лівицької-Холодної <g/> . | Так | пробував зробити й я в цій статті <g/> . Присягаюся <g/> , — |
doc#4 | ) й нищення всього невідповідного <g/> . | Так | здичавілість безмежної Російської імперії |
doc#4 | лежить механічна сума механічних чинників <g/> . </p><p> | Так | <g/> , повертаючися до літератури <g/> , поезії й |
doc#4 | лапок <g/> , хоч поза тим дуже мало дано з краєвиду <g/> . | Так | <g/> , як у японському стриманому й |
doc#4 | різних кольорів <g/> , що змінюються в вільній грі <g/> . | Так | і « <g/> нові <g/> » поезії <g/> . У протилежність « <g/> старим <g/> » <g/> , які |
doc#4 | , </p><p> для таких <g/> , як я. </p><p> ( <g/> « <g/> Безпричальність <g/> » <g/> ) </p><p> | Так | <g/> , « <g/> спокій зрілих літ <g/> » — це не просто спокійна |
doc#4 | , як у Штравсовому « <g/> Інтермеццо <g/> » <g/> , чи й справжня — </p><p> | Так | страшно зробитись нелюбою </p><p> тому <g/> , хто застував |
doc#4 | хороводі найнесполучніших масок <g/> . | Так | у барокковій « <g/> серенаді <g/> » любовна арія |
doc#4 | послідовності <g/> , в переплеску тем і почувань <g/> . | Так | постав крізь гру суперечностей і |
doc#4 | пейзажеві й становлять частину його <g/> . | Так | бачимо тут садок і леваду <g/> , верболіз <g/> , липу <g/> , |
doc#4 | тільки особиста проблема <g/> , а загальнолюдська <g/> . | Так | постає образ вимінности смерти своєї й свого |
doc#4 | часовости й просторовости <g/> , не тільки людини <g/> . </p><p> | Так | <g/> , але це переклад <g/> , і слова належать Робертові |
doc#4 | , і слова належать Робертові Фростові <g/> . </p><p> | Так | <g/> , але це Наталя Лівицька-Холодна <g/> , що вибрала |
doc#4 | початку — </p><p> « <g/> На городі бузина <g/> , </p><p> а в Києві дядько <g/> ! » — </p><p> | Так | казали там у нас <g/> , — </p><p> іде продовження — </p><p> А тепер |