Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 обух сталить <g/> , </p><p> Та добре вигострить сокиру – </p><p> Та й заходиться вже будить <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Я не нездужаю <g/> ,
doc#1 » <g/> , як просто не дати їм чинити зло <g/> , ув'язнивши <g/> . Та навіть і це здається йому занадто жорстоким <g/> . У
doc#1 кумо <g/> ! » порадою <g/> : </p><p> Прокинься <g/> , кумо <g/> , пробудись </p><p> Та кругом себе подивись <g/> , </p><p> Начхай на ту дівочу славу </p>
doc#1 кругом себе подивись <g/> , </p><p> Начхай на ту дівочу славу </p><p> Та щирим серцем <g/> , нелукаво <g/> , </p><p> Хоч раз <g/> , сердего <g/> ,
doc#1 , наприклад <g/> , на « <g/> Косаря <g/> » <g/> , « <g/> Причинну <g/> » і т. д. Та це тільки мала частка того <g/> , що можна і слід
doc#2 і зречення <g/> . Поетка завжди лишалася вірна їм <g/> . Та водночас це не була вірність силувана <g/> ,
doc#3 чи усування старого космічного тіла <g/> . Та ба <g/> , нічого подібного не трапилося в нашому
doc#4 останніми піснями <g/> » <g/> ; а де в чому і з старим Ґете <g/> . Та про це докладніше далі <g/> . </p><p> Підсумовуючи <g/> , отже <g/> ,
doc#4 послідовно не-програмова <g/> . ( <g/> Та навіть у « <g/> Сімох літерах <g/> » <g/> , якщо зважити на те <g/> , що
doc#4 : « <g/> Тишина — ты лучшее из всего <g/> , что слышал <g/> » <g/> . Та пощо ходити до далеких цитат і прикладів <g/> . Ось
doc#4 Тихим словом ніжности й тепла <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> З минулого <g/> » <g/> ) </p><p> Та ці переходи між я — ти — ми — річ досить поширена <g/> .
doc#4 за ощадним і ніби зовсім безособовим малюнком <g/> . Та й образ торби білого пір'я теж не суперечить цій
doc#4 смерти <g/> , стосунків з чоловіком і друзями <g/> … Та ці тематично-настроєві мотиви ніде не
doc#4 — одну любовну й другу патріотично-політичну <g/> . </p><p> Та в цій вільній грі тем <g/> , мотивів і настроїв можна
doc#4 … і тільки <g/> , </p><p> а в все таки з пуантою негайно за цим <g/> : </p><p> Та коли її нема <g/> , </p><p> в хаті холодно й вільго </p><p> і на душу
doc#4 помолиться — </p><p> Бог старий не зрадить нас <g/> . ( <g/> с. 435 <g/> ) </p><p> Та поки билось і сіклось <g/> , </p><p> Жар на солому впав якось <g/> , </p>
doc#4 спектакль <g/> , що відбувається над кимсь іншим <g/> . Та все таки поріг <g/> , що його треба переступити —
doc#4 про « <g/> переправу через останні буруни <g/> » <g/> . </p><p> Та поруч і чим пізніше <g/> , тим частіше в « <g/> нових <g/> »
doc#4 нові <g/> » вірші <g/> , ні вона <g/> , ні вірші не були незмінні <g/> . Та це дозволенне <g/> , бо я вже склав зізнання <g/> : пишу не
doc#4 : </p><p> і на тій <g/> , </p><p> що вже нема <g/> , іконці </p><p> покладу рум'янку <g/> . </p><p> Та відмежування від старших і однолітніх