Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Та й як списувати протокол посеред вулиці <g/> ?
doc#0 Та й як списувати протокол посеред вулиці <g/> ?
doc#0 Та ж їхалося не кудись <g/> .
doc#0 Та навіть у сексі на сторожі німецьких чоловіків стояли німецькі закони про чистоту [ <g/> німецької <g/> ] раси <g/> . </p>
doc#0 Як у Глібова <g/> : </p><p> Хто винен з них <g/> , хто ні <g/> , судить не нам <g/> , </p><p> Та тільки хура й досі там <g/> , — </p><p> була б там <g/> , якби обговорення згодом не припинилося наближенням фронту і початком евакуації <g/> . </p>
doc#0 Та це єдиний обов'язок цих ненормальних <g/> , недоречних зайд <g/> .
doc#0 Та й німецький партійний провід хотів не чистої науки <g/> , а довідкової прибудови при урядових інституціях <g/> .
doc#1 <p> Та колише московщеня <g/> , </p><p> Малую дитину <g/> . </p>
doc#1 Та й до віршів Т. Шевченка цього періоду не можна підходити з погляду слідчої комісії чи з критеріями реалістичної творчости <g/> .
doc#1 <p> А я глянув <g/> , подивився — </p><p> Та аж похилився <g/> … </p>
doc#1 Твоя сила — </p><p> Та Тобі ж і шкодить <g/> . </p>
doc#1 Та й нема певности <g/> , що вона буде адекватна <g/> .
doc#1 <p> Далі в чотиривірші порівняння <g/> , однак <g/> , розгортається і стає майже незалежним <g/> : </p><p> Що без долі <g/> , без родини <g/> , </p><p> Та без вірної дружини <g/> , </p><p> І дружини <g/> , і надії В самотині посивіє <g/> ! </p>
doc#1 Мотив дружини <g/> , якої нема <g/> , і посивіння обриває зв'язок з явором <g/> , та образ явора з'являється знову в подальшому двовірші <g/> : </p><p> Явор каже <g/> : « <g/> Похилюся </p><p> Та в Дніпрові скупаюся <g/> » <g/> . </p>
doc#1 <p> Козак каже <g/> : « <g/> Погуляю </p><p> Та любую пошукаю <g/> » <g/> . </p>
doc#1 Він ніби стає реальним тільки в порівнянні <g/> : </p><p> А калина з ялиною </p><p> Та гнучкою лозиною <g/> , </p><p> Мов дівчаточка із гаю </p><p> Виходжаючи <g/> , співають <g/> ; </p><p> Повбирані <g/> , заквітчані </p><p> Та з таланом заручені <g/> , </p><p> Думки-гадоньки не мають <g/> , </p><p> В'ються-гнуться та співають <g/> . </p>
doc#1 Він ніби стає реальним тільки в порівнянні <g/> : </p><p> А калина з ялиною </p><p> Та гнучкою лозиною <g/> , </p><p> Мов дівчаточка із гаю </p><p> Виходжаючи <g/> , співають <g/> ; </p><p> Повбирані <g/> , заквітчані </p><p> Та з таланом заручені <g/> , </p><p> Думки-гадоньки не мають <g/> , </p><p> В'ються-гнуться та співають <g/> . </p>
doc#1 При всій любові поета до цього світу — </p><p> Бач <g/> , який широкий <g/> , </p><p> Та високий <g/> , та веселий <g/> , </p><p> Ясний та глибокий <g/> , — </p><p> він сам просить свою товаришку Музу покинути цей світ разом з ним <g/> : </p><p><g/> …
doc#1 <p> І знову <g/> : </p><p> Поки огонь не захолонув <g/> , </p><p> Ходімо лучче до Харона — </p><p> Через Лету бездонную </p><p> Та каламутную </p><p> Перепливем <g/> , перенесем </p><p> І Славу святую — </p><p> Молодую <g/> , безвічную <g/> . </p>
doc#1 <p> У попередні роки — після повернення із заслання поет <g/> , хмільний від бунтарських <g/> , месницьких ідей <g/> , закликав усіх і кожного до сліпого і неминучого повстання <g/> : </p><p> А щоб збудить </p><p> Хиренну волю <g/> , треба миром <g/> , </p><p> Громадою обух сталить <g/> , </p><p> Та добре вигострить сокиру – </p><p> Та й заходиться вже будить <g/> . </p>