Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#5 казань Славенкових на сторінках роману <g/> . Не схрещуються леза ідеологічних мечів <g/> , наче в
doc#5 між розумом і почуттями і тріюмф почуттів <g/> . Не поспішаймо <g/> . Це ще тільки середина роману <g/> . Ми
doc#5 прикрим гаянням часу <g/> , порожньою пригодою <g/> . Не було в ньому нічого ні цікавого <g/> , ні
doc#5 зведеної українки <g/> , Українки <g/> , України <g/> ! <g/> ! <g/> ! </p><p> Не поспішаймо знову <g/> . Кімнату знайдено <g/> . Праця
doc#5 ? Де воли з нього <g/> ? Випряжені <g/> . Ким <g/> ? Москалями <g/> . Не дамо <g/> ! Москалям <g/> ! Наш <g/> ! Великий <g/> ! Віз <g/> ! – 3 «
doc#6 як маляра теж мав своєрідний характер <g/> . Не бракувало йому добрих рецензій <g/> . Твори його
doc#6 у критиків і професіоналів від мистецтва <g/> . Не критики вели тут масового глядача <g/> , а масовий
doc#6 б показати його слабкі сторони <g/> . Так не сталося <g/> . Не була такою ані виставка в Вінніпезі 1980 року з
doc#6 дитині <g/> , щоб не совалася до відра з покидьками ( <g/> “ <g/> Не руш <g/> ! ” <g/> , ч. 13 <g/> ) <g/> . Ось люди йдуть до крамниці на
doc#6 вітер <g/> ” <g/> ) <g/> , а то як сліпучий гриб атомової бомби ( <g/> “ <g/> Не повертаючися за курткою <g/> ” <g/> ) <g/> . Небо може бути не
doc#6 гурту людських душ у гравюрі “ <g/> Страшний суд <g/> ” <g/> . </p><p> Не виключено <g/> , що під екзистенціялістами <g/> , так
doc#6 людини <g/> ) <g/> , у доборі кольорів <g/> , у грі світла <g/> . Не менш характеристичне для нього широке
doc#6 символів у моїх картинах з посланням <g/> ” ( <g/> 68 <g/> ) <g/> . Не раз він пояснює “ <g/> символи <g/> ” в своїх коментарях до
doc#6 “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” ( <g/> ч. 7 <g/> ) <g/> . У“ <g/> Не руш <g/> ! ” контраст яскравого світла й темної тіні
doc#6 її в світі <g/> . Картини часто було не досить <g/> . Не досить було і коментаря до неї <g/> . Правду картини
doc#6 з уст персонажа ( <g/> “ <g/> Господи <g/> , якби я міг бачити <g/> ” <g/> , “ <g/> Не руш <g/> ! ” <g/> ) або прислів'ям ( <g/> “ <g/> Один поганий помідор
doc#6 водовіз жінці <g/> , яка стоїть у дверях будинку <g/> . Не типові назви <g/> , що виходять поза межі власне
doc#6 бачив свою “ <g/> хворобу <g/> ” як “ <g/> деперсоналізацію <g/> ” <g/> . Не знати <g/> , чи це була слушна діягноза його
doc#6 і амветських адресових наліпок на листи <g/> . Не було <g/> , отже <g/> , нічого легшого <g/> , як списати
doc#6 і в ранній молодості він читав багато й жадібно <g/> . </p><p> Не краще <g/> , либонь <g/> , стояли справи з українською