This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#5 | казань Славенкових на сторінках роману <g/> . | Не | схрещуються леза ідеологічних мечів <g/> , наче в |
doc#5 | між розумом і почуттями і тріюмф почуттів <g/> . | Не | поспішаймо <g/> . Це ще тільки середина роману <g/> . Ми |
doc#5 | прикрим гаянням часу <g/> , порожньою пригодою <g/> . | Не | було в ньому нічого ні цікавого <g/> , ні |
doc#5 | зведеної українки <g/> , Українки <g/> , України <g/> ! <g/> ! <g/> ! </p><p> | Не | поспішаймо знову <g/> . Кімнату знайдено <g/> . Праця |
doc#5 | ? Де воли з нього <g/> ? Випряжені <g/> . Ким <g/> ? Москалями <g/> . | Не | дамо <g/> ! Москалям <g/> ! Наш <g/> ! Великий <g/> ! Віз <g/> ! – 3 « |
doc#6 | як маляра теж мав своєрідний характер <g/> . | Не | бракувало йому добрих рецензій <g/> . Твори його |
doc#6 | у критиків і професіоналів від мистецтва <g/> . | Не | критики вели тут масового глядача <g/> , а масовий |
doc#6 | б показати його слабкі сторони <g/> . Так не сталося <g/> . | Не | була такою ані виставка в Вінніпезі 1980 року з |
doc#6 | дитині <g/> , щоб не совалася до відра з покидьками ( <g/> “ <g/> | Не | руш <g/> ! ” <g/> , ч. 13 <g/> ) <g/> . Ось люди йдуть до крамниці на |
doc#6 | вітер <g/> ” <g/> ) <g/> , а то як сліпучий гриб атомової бомби ( <g/> “ <g/> | Не | повертаючися за курткою <g/> ” <g/> ) <g/> . Небо може бути не |
doc#6 | гурту людських душ у гравюрі “ <g/> Страшний суд <g/> ” <g/> . </p><p> | Не | виключено <g/> , що під екзистенціялістами <g/> , так |
doc#6 | людини <g/> ) <g/> , у доборі кольорів <g/> , у грі світла <g/> . | Не | менш характеристичне для нього широке |
doc#6 | символів у моїх картинах з посланням <g/> ” ( <g/> 68 <g/> ) <g/> . | Не | раз він пояснює “ <g/> символи <g/> ” в своїх коментарях до |
doc#6 | “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” ( <g/> ч. 7 <g/> ) <g/> . У“ <g/> | Не | руш <g/> ! ” контраст яскравого світла й темної тіні |
doc#6 | її в світі <g/> . Картини часто було не досить <g/> . | Не | досить було і коментаря до неї <g/> . Правду картини |
doc#6 | з уст персонажа ( <g/> “ <g/> Господи <g/> , якби я міг бачити <g/> ” <g/> , “ <g/> | Не | руш <g/> ! ” <g/> ) або прислів'ям ( <g/> “ <g/> Один поганий помідор |
doc#6 | водовіз жінці <g/> , яка стоїть у дверях будинку <g/> . | Не | типові назви <g/> , що виходять поза межі власне |
doc#6 | бачив свою “ <g/> хворобу <g/> ” як “ <g/> деперсоналізацію <g/> ” <g/> . | Не | знати <g/> , чи це була слушна діягноза його |
doc#6 | і амветських адресових наліпок на листи <g/> . | Не | було <g/> , отже <g/> , нічого легшого <g/> , як списати |
doc#6 | і в ранній молодості він читав багато й жадібно <g/> . </p><p> | Не | краще <g/> , либонь <g/> , стояли справи з українською |