This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#37 | книжок <g/> ? І як розповсюджували б свої видання <g/> ? | Ми | не мали жадного досвіду <g/> . Ми не знали <g/> , як |
doc#81 | північ робітник ХЕМЗу з жінкою й малою дитиною <g/> . | Ми | <g/> , звісно <g/> , й не пробували діставати кімнату <g/> . |
doc#5 | чи відчуттям приналежности до нації <g/> . | Ми | знаємо тепер <g/> , чому ніхто не заперечував |
doc#24 | закономірність ліній <g/> , віддалів <g/> , пропорцій <g/> . </p><p> | Ми | не раз уже з приводу « <g/> Вертепу <g/> » говорили про |
doc#64 | України був теж виявом нашої провінційности <g/> . | Ми | знов і знов приходимо до цього |
doc#40 | тільки під логічним наголосом <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> | Ми | оце й розкажемо в пригоді <g/> , а ви записуйте <g/> » ( <g/> Шевч |
doc#9 | й великоукраїнцями <g/> . Б. Грінченко писав <g/> : « <g/> | Ми | проміж себе <g/> , в своєму гурті можемо й про далеко |
doc#81 | про літературу більше <g/> , ніж саму літературу <g/> . | Ми | слухали лекції про письменника за |
doc#45 | в раннього Потебні такої спроби не знаходимо </p><p> | Ми | не маємо наміру вдаватися тут до критичного |
doc#81 | був для всіх нас Дев'ятою симфонією Бетговена <g/> . | Ми | були щасливі <g/> . Ми були народ <g/> . Це було мистецтво <g/> . |
doc#37 | ідеї <g/> . </p><p> Наш світ був ілюзорний не тільки в цьому <g/> . | Ми | жили в Німеччині <g/> , але не мали з інтелектуальною |
doc#81 | про свідомі перекручення <g/> , мінімальна <g/> . | Ми | наближаємося тут до точних наук <g/> . </p><p> Історію можна |
doc#81 | усякі там інстанції <g/> , але хай я не сумніваюся <g/> . | Ми | договорилися <g/> , я ночую в інституті <g/> , переживаю |
doc#4 | , під Шевченком — моє село <g/> . </p><p> Його — це чоловікове <g/> . | Ми | тепер у родинному меш- канні-притулку <g/> . Далі |
doc#95 | . Щонайменше це має бути Львів — Київ — Харків <g/> . | Ми | не повинні віддати це місто <g/> . Кордон з Росією |
doc#81 | свій час <g/> , відходили в призначену годину <g/> . | Ми | всі лишалися чужі один одному <g/> . У суті речі |
doc#84 | вечір за вечором — ніби <g/> , ніби нічого не сталося <g/> . | Ми | титулуємо один одного мертвими титулами <g/> . Це |
doc#83 | препарує Москва чи наш власний провінціялізм <g/> ? </p><p> | Ми | не маємо підстав святкувати Переяслав <g/> . Він |
doc#40 | дуже рідко і видаються штучними <g/> , — напр <g/> . <g/> : « <g/> | Ми | певно свідчимо буле <g/> » ( <g/> Граб <g/> . <g/> ) <g/> ; « <g/> Я над могилою |
doc#37 | ніхто <g/> , крім білорусів <g/> , зокрема ні один німець <g/> . | Ми | зустрічалися на вулицях і в їхніх установах з |