Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Так <g/> , за друком « <g/> Гасла <g/> » в Чернівцях наглядали галичани В. Сімович і Л. Когут4. Та і взагалі <g/> , революційна колонія з Великої України не жила в Галичині замкненим життям <g/> , зв'язки з галичанами були широкі й різнобічні — від співробітництва в галицькій пресі <g/> , — наприклад <g/> , орган галицької УСДП « <g/> Воля <g/> » мав спеціяльний постійний відділ « <g/> Темне царство <g/> » <g/> , де друкувалися матеріяли про Велику Україну і де співробітничала Леся Українка <g/> , Сергій Бердяев та інші кияни-марксисти 5— і до особистої участи в заходах галицьких революційних партій <g/> .
doc#9 Те злощасне позаяк <g/> , про яке згадує В. Дорошенко <g/> , трапляється навіть у видатного лінгвіста К. Михальчука6 - що ж говорити про інших <g/> .
doc#9 В. Сімович згадує про Лесю Українку <g/> : « <g/> Тут ( <g/> щодо літературної мови <g/> ) Леся Українка виявляла великий лібералізм <g/> , а проте вважала <g/> , що М. Грушевський аж надто вже свою мову погаличанив <g/> »1. Як і в Олени Пчілки <g/> , « <g/> західна <g/> » орієнтація в мові в'язалася в Лесі Українки з прийняттям так званих « <g/> польонізмів <g/> » <g/> , — себто в даному випадку слів <g/> , спільних з польською мовою <g/> , але здавна й широко вживаних українським народом <g/> .
doc#9 Цей погляд її засвідчений не тільки мовою творів Лесі Українки <g/> , а й спогадами про неї В. Сімовича <g/> : « <g/> Чомусь усе дуже боронила таких слів <g/> , що їх сама часто вживала у своїх творах <g/> , як <g/> : цнота та розпач <g/> , та урочий <g/> …
doc#9 Це ставлення може найкраще висловив сам М. Коцюбинський у листі до В. Гнатюка з 10.11.1899 р. з приводу оповідань С. Ковальова <g/> : « <g/> Поминаючи вже те <g/> , що самі оповідання написані не дуже вдатно <g/> , мова їх вражає занадто льокальним характером і навіть мене <g/> , який вважає галицьку мову рідною <g/> , годі часом зрозуміти те <g/> , що пише в тих оповіданнях д. Ковальов <g/> »1. </p><p> Про великі симпатії М. Коцюбинського до галицьких мовних особливостей розповідають і мемуаристи <g/> .
doc#9 Тут же перебувають В. Щербаківський <g/> , Л. Юркевич <g/> , М. Гаврилко та інші « <g/> спілчани <g/> » — П. Крат <g/> , М. Меленевський <g/> , есери М. Залізняк та інші <g/> , український радикал В. Козловський тощо <g/> .
doc#9 Тут же перебувають В. Щербаківський <g/> , Л. Юркевич <g/> , М. Гаврилко та інші « <g/> спілчани <g/> » — П. Крат <g/> , М. Меленевський <g/> , есери М. Залізняк та інші <g/> , український радикал В. Козловський тощо <g/> .
doc#9 При цьому тепер великоукраїнська політична еміграція <g/> , за свідченням учасника всіх цих подій В. Дорошенка <g/> , далеко сильніше пов'язується з галичанами <g/> : « <g/> В противність до еміграції з-перед 1905 р. <g/> , котра розмірно мало цікавилася місцевими відносинами <g/> , зайнята переважно своєю партійною роботою <g/> , ся нова емігрантська колонія глибоко увіходить в галицьке життя <g/> »vii <g/> .
doc#9 1905 р. до Галичини їздили С. Тимошенко <g/> , B. Павленко <g/> , В. Мазуренко <g/> , О. та М. Шликевичівни <g/> .
doc#9 1909 року до Львова їздила делегація в складі <g/> : В. Садовський <g/> , В. Неронович та ін <g/> .
doc#9 1909 року до Львова їздила делегація в складі <g/> : В. Садовський <g/> , В. Неронович та ін <g/> .
doc#9 Цей тип дуже влучно схоплений В. Винниченком у постаті Скалозуба в романі « <g/> Божки <g/> » <g/> ; дамо слово самому письменникові <g/> .
doc#9 Треба тільки застерегти <g/> , xщо іронічне ставлення до цього типа ( <g/> який <g/> , можливо <g/> , становить собою портрет <g/> , зроблений з конкретного оригіналу <g/> , що тоді жив <g/> ) <g/> , яке випливає у В. Винниченка з його соціял-демократичних позицій <g/> , не дуже правдиве об'єктивно <g/> , бо історично Скалозуби були на той час — говоримо тут про їхню ролю в розвитку української літературної мови в її розмовних виявах — прогресивні <g/> .
doc#9 От як його змальовує В. Винниченко <g/> : « <g/> В цей час якраз прийшов Скалозуб <g/> .
doc#9 Справді <g/> , в цей час на Великій Україні працюють такі письменники-галичани <g/> , як М. Ірчан <g/> , В. Ґжицький <g/> , Кл <g/> .
doc#9 Поліщук <g/> , В. Атаманюк <g/> , В. Бобинський <g/> , М. Гасько <g/> , А. Крушельницький та ін <g/> .
doc#9 Поліщук <g/> , В. Атаманюк <g/> , В. Бобинський <g/> , М. Гасько <g/> , А. Крушельницький та ін <g/> .
doc#9 <p> В. Синтакса </p><p> Вплив Галичини на синтаксу української літературної мови менший <g/> , ніж на лексику або наголос <g/> , зате його легше розпізнати <g/> .
doc#9 <p> 4. Все більше шириться конструкція з прийменником за з родовим відмінком іменника на означення часу більш-менш довгої тривалосте ( <g/> « <g/> Серце ще і ще <g/> , як за юности палкої <g/> , буде битись гаряче <g/> » — В. Сосюра <g/> ) <g/> , хоч паралельно з нею можлива й конструкція з прийменником при з місцевим відмінком іменника <g/> , яка рішуче переважає в східноукраїнських говірках <g/> .
doc#9 <p> 4. Можлива <g/> , але дуже нечаста в літературній мові в письменників з Великої України конструкція допустового значення з прийменником мимо з родовим відмінком іменника <g/> : « <g/> Його сукняна одежа мимо того <g/> , що була стара <g/> , ще й надзвичайно' незручна в тепло <g/> » ( <g/> В. Підмогильний <g/> ) <g/> .