Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Він <g/> , бач <g/> , любив Крим <g/> .
doc#0 Він пише все <g/> , як було <g/> .
doc#0 Він <g/> , не питавши <g/> , пройшов до Н. Тут мало відбутися те <g/> , що й досі відбувається в таких обставинах <g/> : Н. мав вирішити <g/> , якою мовою говорити із незнайомцем — українською чи російською <g/> .
doc#0 Він назвав себе Гончарем <g/> .
doc#0 Він назвав себе Гончарем <g/> .
doc#0 Він це й зробив <g/> , як належало <g/> .
doc#0 Він <g/> , звичайно <g/> , напише донос на Н. А Н. напише донос на Мусю <g/> .
doc#0 Він попередив Галицького <g/> , що хоче їхати на схід <g/> .
doc#0 Він мав незмірно більше « <g/> заслуг <g/> » <g/> , ніж Н. Уже багато часу по війні Н. довідався з якоїсь газети <g/> , що Мусій Абрамович редаґує харківську обласну газету « <g/> Соціялістична Харківщина <g/> » <g/> .
doc#0 Він прожив і пропрацював до 1969 року <g/> , і то в Києві <g/> .
doc#0 Він <g/> …
doc#0 Він годився на якийсь — кількаденний ( <g/> ?
doc#0 Він перейшов на німецький бік фронту <g/> .
doc#0 Він ішов Пушкінською вулицею вгору від пам'ятника Пушкінові <g/> .
doc#0 Він ішов східним боком <g/> , з рогу бачив жвавий рух <g/> , незвичайний у порожньому <g/> , зальодоватілому Харкові <g/> , і перейшов на лівий бік вулиці <g/> .
doc#0 Він виїхав до Хемніцу <g/> .
doc#0 Він такий обурений <g/> , що навіть не треба казати <g/> : « <g/> А я ж казав <g/> !
doc#0 Він твердо вирішив нікуди не йти <g/> , а більше не знав нічого <g/> . </p>
doc#0 Він у ті роки не написав і не видав нічого по-російськи <g/> .
doc#0 Він старанно виконував усі накази своїх недомудрих офіцерів <g/> , так гіпер-старанно <g/> , що це дорівнювало бунтові <g/> .