Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#42 Він має на це більше прав і підстав <g/> , ніж хто інший <g/> .
doc#22 Він зрозумів сенс епохи убивць і тому не діє <g/> , лишається пасивним <g/> , тільки виголошує чудові поетичні оповідання <g/> .
doc#81 Він загинув на фронті <g/> .
doc#92 Він просив тисячу разів вибачити йому <g/> , сталася прикра помилка <g/> , моє місце мало бути не гірше анітрохи <g/> , але не тут <g/> .
doc#9 боліла Раї- су <g/> » — « <g/> Лялечка <g/> » <g/> , 55 <g/> ) <g/> ; належати з родовим відмінком і прийменником до ( <g/> « <g/> Земля до них належить <g/> » — « <g/> Коні не винні <g/> » <g/> , 249 <g/> ) <g/> ; уділяти з родовим відмінком ( <g/> « <g/> Він уділяв ради <g/> » — Там же <g/> , 240 <g/> ; « <g/> східняк <g/> » взагалі сказав би тут інакше <g/> : давав ( <g/> по <g/> ) раду <g/> ) <g/> .
doc#102 Він був дуже здібний <g/> .
doc#28 Він твердить <g/> , що його « <g/> пригодницький минувся вік <g/> » і вже його « <g/> чуття не здіймуться в припливі <g/> » ( <g/> « <g/> Poor Yorick <g/> » <g/> ) <g/> , йому ввижається перша сивина <g/> , і він прирікає себе віднині тільки </p><p> Вбирати зблідлих обріїв принаду </p><p> І тішитись на радощі чужі <g/> , – </p><p> ( <g/> « <g/> Все те – тріюмф заведеного ладу <g/> » <g/> ) </p><p> бо йому приємна <g/> , хоч і смішна марна надія і віра юности ( <g/> « <g/> Під Новий Рік <g/> » <g/> ) <g/> , і він не може їй не заздрити <g/> , коли </p><p> Тягар робочих літ наліг <g/> …
doc#79 Він був великий <g/> , без перебільшення геніяльний письменник <g/> , і він знав чи відчував <g/> , що в деяких випадках велика безпорадність – двері до великого письменства <g/> .
doc#18 Він або слухняно йде за своїми ватажками Авіроном і Датаном <g/> , або мовчить <g/> .
doc#84 Він передусім заперечує можливість плякати <g/> . </p>
doc#21 Він належав до незчисленного натовпу незнаних малярів <g/> , що блукали вулицями Нью-Йорку <g/> , мистецької столиці Америки <g/> , а може — так Нью-Йорк сам претендує — світу <g/> , і намагалися зацікавити своїми творами власників галерій <g/> , справа майже безнадійна <g/> .
doc#81 Він і о. Олександер — це були два полюси недобитків покоління <g/> , народженого в 1890-х роках <g/> .
doc#30 Він не тільки до Адельфінок бігав <g/> , і сивуху хлистав до зелених слонів <g/> , а і сам собі перечив <g/> , і то з року на рік <g/> , а часом і від хмаринки до хмаринки <g/> , хоч би така хмаринка і коштувала йому мало не десяток років Манґішлаку <g/> …
doc#81 Він приймався просто як те <g/> , що існує <g/> , говорити про нього було так само недоречно <g/> , як говорити про наявність повітря чи води <g/> .
doc#81 Він спитав мене <g/> , чи я Шевельов <g/> .