This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | гіпер-старанно <g/> , що це дорівнювало бунтові <g/> . | Він | був — чи вдавав <g/> , що не сповна розуму ( <g/> у чехів є на |
doc#0 | . Зобов'язання було силуване <g/> , і Н. не шкодував <g/> . | Він | нікому не заподіяв зла і більше прислужився |
doc#0 | викрутився б з недобровільного зобов'язання <g/> . | Він | і не з таких халеп видобувався <g/> . </p><p> А погляньте-но <g/> , |
doc#1 | Зійшлись <g/> , побрались <g/> » <g/> , процитованому раніше <g/> . | Він | розпочинається п'ятьма дієсловами <g/> . Після « |
doc#1 | » <g/> , але і втіленням образу покритки є він сам <g/> . | Він | переймає і пропускає через себе всі образи |
doc#1 | того й очікує читач <g/> , так і не матеріялізується <g/> . | Він | ніби стає реальним тільки в порівнянні <g/> : </p><p> А |
doc#1 | сокири як символу бунту в Шевченковій поезії <g/> . | Він | показав <g/> , як цей образ перегукується з таким |
doc#1 | в цей період оксиморона— « <g/> гріхом праведним <g/> » <g/> . | Він | робить із людини « <g/> незрящу <g/> » <g/> , « <g/> недвигу серцем <g/> » <g/> . |
doc#1 | чий прихід поет писав трьома тижнями раніше <g/> . | Він | продовжує думку про парості <g/> : </p><p> І виростуть <g/> ; і без |
doc#2 | цикл « <g/> Гусел <g/> » - про змаг <g/> , мсту і обов'язок <g/> . | Він | ніби єднає цю збірку з попередньою <g/> . Другий цикл |
doc#4 | залетить <g/> … </p><p> Бач <g/> , скрадається ближче й ближче <g/> . </p><p> | Він | маленький і сірий <g/> , як ти <g/> » <g/> . </p><p> Ти — тепер це я <g/> , і ти-я |
doc#4 | , образ автора-авторки тут виразно присутній <g/> . | Він | виявлений — чи <g/> , сказати б <g/> , |
doc#4 | ласки вечірніх крил <g/> … </p><p> І вийде тоді до нас із брами </p><p> | Він | - </p><p> і очистимося <g/> , мов ісопом <g/> , </p><p> в день останній <g/> , в |
doc#4 | Мов би до дітей <g/> » <g/> , що коїться довкруги <g/> . | Він | кличе Бавкіду <g/> : </p><p> Lasst unz zur Kapelle treten <g/> ! </p> |
doc#4 | маю гріха <g/> , провини в мене немає <g/> , ані неправди <g/> . | Він | же найшов вину на мене й має мене за ворога Свого <g/> ; |
doc#4 | чує на сторінках її книги <g/> , в її « <g/> нових <g/> » поезіях <g/> . | Він | напевне звучить повноцінно й там і тоді <g/> , де і |
doc#5 | згадки <g/> , і ці речі не цікаві авторові <g/> . | Він | не зупиняється коло них <g/> . Вони важать стільки <g/> , |
doc#5 | , в ньому поєднані риси Іванчука й Дмитра <g/> . | Він | появився в романі не стільки з ідеологічних |
doc#5 | . Славенко має характер <g/> , але не має біографії <g/> . | Він | був студентом і став професором <g/> . Більше про |
doc#5 | багато <g/> . Найбільше міркує вголос Славенко <g/> . | Він | говорить про непотрібність мистецтва <g/> , про |