Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Вони оформляються насамперед як поїздки на різні свята й урочистості <g/> .
doc#9 Вони <g/> , по-перше <g/> , повертаються до норм літературної мови двадцятих років <g/> , по-друге <g/> , з них читачі сприймають і деякі нові галицизми <g/> , яких досі не знали або знали хіба в поетичній мові <g/> .
doc#9 Вони роблять українську літературну мову подекуди строкатішою й менш послідовною <g/> , ніж того хотіли б прихильники логічности в мові <g/> .
doc#9 Вони були синтезовані в Саксонії <g/> , але німецька літературна мова ввібрала в себе силу елементів з інших діялектів <g/> , що дає дослідникові право говорити про « <g/> елективний склад цієї мови <g/> »lvi <g/> , але не як про лихо <g/> , а як про прикмету високого її рівня <g/> . </p>
doc#9 Вони скоріше настоювали на єдності літературної мови в політично відокремлених українських землях <g/> .
doc#9 Вони рясніють такими північноукраїнськими формами <g/> , як пархум <g/> , остронуг <g/> , тулко <g/> ; рабои <g/> , курат ( <g/> рябої <g/> , курять <g/> ) <g/> , да ( <g/> та <g/> ) тощоlxxxi <g/> .
doc#10 Вони не тільки впровадили багатющий фразеологічний матеріал і ілюстрації з українських текстів — в обсягу <g/> , не знаному перед тим ні після того в українському словництві <g/> , — вони надали словникові також характеру синонімічного словника <g/> .
doc#10 Вони дали йому змогу пояснити <g/> , чому жадна з українських пам'яток не фіксує “ <g/> дифтонгічної <g/> ” вимови голосних <g/> : з тієї простої причини <g/> , що не існує цієї дифтонгічної вимови <g/> , що це в системі мови <g/> , а значить і в свідомості мовців — прості звуки ( <g/> 4 <g/> , 120 <g/> ) <g/> . </p>
doc#10 Вони <g/> , ці висновки <g/> , конечно вимагали б свого потвердження на матеріалі пам'яток минулих сторіч <g/> .
doc#10 Вони й досі зберігають великою мірою своє наукове значення <g/> , а про міру їх практичного впливу вже була мова <g/> . </p>
doc#11 Вони вже більше література <g/> , ніж те <g/> , що за літературу вважається <g/> .
doc#13 Вони є — різнотипні й незвичайні в українській поезії <g/> : то металічні <g/> , то танцюристі хореї <g/> , черговані з ямбами <g/> , часом чисто шевченківського типу ( <g/> « <g/> Не чути гомону людського <g/> » <g/> ) <g/> , — адже від « <g/> Гайдамаків <g/> » іде в Шевченка лінія байронічних поем <g/> .
doc#14 Вони — зміст його книги <g/> .
doc#15 Вони цікавили його не самі по собі <g/> , а як новий доказ у давній мовознавчій дискусії про те <g/> , чи може існувати речення без особового дієслова <g/> .
doc#15 Вони особливо доцільні в описах <g/> , де досить простих іменників і прикметників і не почувається потреби дієслівної енергії <g/> .
doc#15 Вони цікаві як автосвідоцтво неспроможности розв'язати проблему при чисто теоретичному до неї підході <g/> . </p>
doc#15 Вони потрібні мені лише для того <g/> , щоб показати загальний зв'язок цих двох типів будови речення <g/> .
doc#15 Вони як достиглий плід <g/> , що йому досить малого поштовху чи подуву вітерця <g/> , щоб він відірвався від матірньої гілки і почав самостійне життя <g/> . </p>
doc#15 Вони становлять собою або продукт розвитку речень у справжньому розумінні слова ( <g/> субстантивні конструкції в їх трансформації <g/> ; речення з прикметником <g/> , що переродився в атрибут <g/> , утративши предикативні функції <g/> } <g/> , або продукт усамостійнення і наближення до речення частин <g/> , що ніколи не могли влитися повністю в речення <g/> , хоч і тяжіли до нього <g/> , ( <g/> називні відмінки уявлення чи то частини речення <g/> , що відривалися від основного кістяка речення <g/> ; називні речення <g/> , що походять з уса- мостійнених членів ряду <g/> ) <g/> .
doc#15 Вони навіть не уявні <g/> , бо в них залишилося тільки загальне <g/> .