Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 У коментарі до картини “ <g/> Допоможіть мені будь ласка допоможіть допоможіть мені будь ласка допоможіть мені — будь ласка допоможіть <g/> ” він пише <g/> : “ <g/> Вона показує мене символічно як птаха <g/> , що летить через Атлантичний океан з головою в великому мішку <g/> , що вказує на мою деперсоналізацію <g/> ” ( <g/> 28 <g/> ) <g/> .
doc#6 Вона має врізатися в пам'ять <g/> , бентежити свідомість <g/> , будити апетит <g/> .
doc#6 Вона побудована на протиставленні розпуки матері <g/> , що втратила дитину <g/> , натовпові <g/> .
doc#6 Вона виразно складається з трьох прямокутників — великого сірого квадрата спереду ліворуч <g/> , великого брунатного спереду праворуч і розтягненого прямокутника сіроблакитного кольору нагорі <g/> .
doc#6 Вона — вияв творчої волі маляра <g/> .
doc#7 Вона викриває манівцевість традиційного перебивання копій <g/> , її непотрібність <g/> , і несучасність <g/> . </p>
doc#7 Вона заслуговує на цю назву беззастережно <g/> .
doc#7 Вона зв'язана з ними може більше <g/> , ніж із унутрішнім світом людського я. Чиста або абсолютна поезія саме хотіла б вирвати мову з цих обтяжливих зв'язків <g/> .
doc#8 Вона пояснювалася його <g/> , сказати б так <g/> , інтелектуальною вдачею <g/> .
doc#9 <p> Вона писалася-бо у важких обставинах <g/> .
doc#9 Вона мала б бути повнішою <g/> , ближчою до вичерпности <g/> , глибшою й всеохоплюючою <g/> , — якби доля подарувала мені ще півроку спілкування з Сімовичем і Дорошенком <g/> , ще півроку спокійного життя у Львові тоді <g/> , 1944 року <g/> .
doc#9 Вона <g/> , насамперед <g/> , відкидає обвинувачення в тому <g/> , що тогочасна українська літературна мова мала штучний характер <g/> : « <g/> Наша новітня літературна мова може показатися видуманою <g/> , робленою <g/> , знеповажаючим критикам перш усього через те <g/> , що вона виявляє велику силу власне таки народних слів <g/> , тільки невідомих <g/> »1. Це удар по І. Нечуєві-Левицькому <g/> , який <g/> , дарма що в теорії визнавав участь усіх говірок у розвитку літературної мови <g/> , практично відкидав як ненароднє все <g/> , що не входило до мовного узусу милої його серцю Надросянщини <g/> .
doc#9 « <g/> Вона почуває <g/> , що се органічна мова його бесіди і що так треба <g/> , що говорить з ним по-російськи просто не випадає <g/> , власне таки аж сором якось <g/> !
doc#9 Вона пише не так про новотвори <g/> , як про мовне простування письменника на захід <g/> , віддавання переваги правобережному лексікону перед лівобережним <g/> , любовне плекання волинських та подільських словечок <g/> »2. </p><p> І справді <g/> , П. Филипович вказує <g/> , що такі слова <g/> , як гордота <g/> , лихослів'є <g/> , недійність М. Старицький узяв із словника Є. Желехівського3. </p><p> Але з такими твердженнями слід бути обережними і ґрунтовніше перевірити їх на матеріялі всієї поетичної мови М. Старицького <g/> .
doc#9 Вона мусила викликати не менш гостру відповідь <g/> .
doc#9 Вона пройшла непомітною <g/> , через те що справа була не в тому <g/> , щоб особисто мирити Б. Грінченка і І. Франка ( <g/> які до речі особисто й не сварилися <g/> ) <g/> , а в тому <g/> , щоб знайти розв'язання порушеного ними питання <g/> . </p>
doc#9 Вона освітлила ті процеси <g/> , що в літературній мові відбувалися <g/> , змусила українську інтелігенцію хоч частково усвідомити їх <g/> .
doc#9 Вона була пересторогою галичанам щодо їхніх екстремізмів у запровадженні галицьких мовних елементів до літературної мови <g/> , а великоукраїнцям — щодо нетолерантного ставлення їх до галицьких впливів на літературну мову <g/> .
doc#9 господар <g/> » <g/> , XI <g/> , 48 <g/> ) <g/> ; забавка ( <g/> « <g/> Вона уміла єдину забавку — плести вінки <g/> » — « <g/> Забуті слова <g/> » <g/> , II <g/> , 79 <g/> ) <g/> ; обітниця ( <g/> « <g/> Зложили всі обітницю врочисту <g/> » — « <g/> Вік <g/> » <g/> , II <g/> , 96 <g/> ) <g/> ; скуток ( <g/> « <g/> Схаменися <g/> , який з того скуток <g/> » — « <g/> Темна хмара <g/> » <g/> , II <g/> , 99 <g/> ; пор <g/> .
doc#9 господар <g/> » <g/> , XI <g/> , 100 <g/> ) <g/> ; стрільба — рушниця ( <g/> « <g/> Вона подає йому стрільбу грімку <g/> » — « <g/> Поет під час облоги <g/> » <g/> , І <g/> , 100 <g/> ; Грін <g/> .