This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 | ІУ А 5. </p><p> В <g/> ) в наростках — див <g/> . |
doc#12 | : вікон ( <g/> бо <g/> : вікно <g/> ) </p><p> 3. В повноголосних групах оро <g/> , оло пишеться о <g/> , напр <g/> . |
doc#12 | <p> 2. В середині слів и пишеться відповідно до етимології слова <g/> , отже <g/> , тоді <g/> , коли давніше тут було ы або и <g/> , напр <g/> . |
doc#12 | <p> 5. В називному відмінку множини закінчення -и мають іменники твердої групи <g/> , а закінчення -і іменники мішаної й м'якої групи чоловічого й жіночого роду <g/> , напр <g/> . |
doc#12 | <p> 3. В повноголосних групах і з'являється всупереч загальному правилу <g/> : </p><p> а <g/> ) відповідно до старих інтонаційних стосунків у родовому відмінку множини іменників жіночого й середнього роду з рухомим наголосом <g/> , напр <g/> . |
doc#12 | <p> 1. В наворотових формах дієслів випадне е переходить в и <g/> , а невипадне е в і <g/> , надр <g/> . |
doc#12 | <p> 4. В іменникових наростках -илн ( <g/> о <g/> ) <g/> , -алн ( <g/> о <g/> ) не пишемо ь <g/> , напр <g/> , <g/> : держално <g/> , заступилно <g/> . </p> |
doc#12 | В інших випадках уживаємо -ува- <g/> , -юва- <g/> , напр <g/> . |
doc#12 | <p> 2. В кінці слова і складу в словах <g/> , давніше позичених <g/> , особливо з грецької мови <g/> , пишемо <g/> , л <g/> , напр <g/> . |
doc#12 | <p> В іменах власних подвоєння приголосних зберігається <g/> , напр <g/> . |
doc#12 | <p> В дужки беремо вставні речення <g/> , що вимовляються прискореним темпом і обниженою інтонацією <g/> , а також ті слова й звороти <g/> , що не належать до основної частини речення <g/> , а впроваджуються додатково <g/> , щоб пояснити або умотивувати якусь обставину <g/> , напр <g/> . |
doc#12 | <p> В дужки береться також прізвище автора й назва твору після цитат <g/> , напр <g/> . |
doc#15 | В останньому виданні своєї граматики російської </p><p> мови В. А. Богородицький <g/> , наскільки можна судити з короткого абзаца <g/> , де подано відповідний приклад <g/> , не знає називних речень як особливого типу висловлення <g/> . </p> |
doc#15 | <p> В даній роботі не ставиться завдання розв'язати всі ці питання <g/> . |
doc#15 | В белетристиці він особливо посилився з початку XX сторіччя ( <g/> напр <g/> . |
doc#15 | В першій третині XIX сторіччя в російській літературній мові <g/> , як відомо <g/> , задавала тон саме поетична мова <g/> , при чому стояла вона досить далеко від живої мови <g/> . </p> |
doc#15 | В даному контексті <g/> , в даному синтаксичному оточенні вони - називні <g/> . </p> |
doc#15 | В умовах бездієслівного контексту обставинний вираз легко втрачає будь-які можливі зв'язки з дієсловом і перетворюється на приімен- ний <g/> , а речення сприймається як називне <g/> . |
doc#15 | <p> ( <g/> Т. Масенко <g/> ) </p><p> В прикладі з П. Мирного прикметники <g/> , очевидно <g/> , виконують предикативну ролю <g/> , і речення вважати за називне не можна <g/> . |
doc#15 | В них можна вбачати одне з імовірних безпосередніх джерел тих називних речень <g/> , в яких іменник у називному відмінку <g/> , головний член речення <g/> , виражає не назву матеріяльного предмета <g/> , а назву дії або стану <g/> . </p> |