Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 А поза тим не був же він ні німець <g/> , ні росіянин <g/> , а отже <g/> …
doc#0 А другим висновком було <g/> , що Галицький не мав завдання зліпити справу проти Н.Його цікавило щось інше <g/> . </p>
doc#0 Він <g/> , звичайно <g/> , напише донос на Н. А Н. напише донос на Мусю <g/> .
doc#0 А тепер щось із того вчувалося <g/> , ввижалося над лавкою біля постишевського пам'ятника Шевченкові <g/> , й водевіля авторства товаришочка Галицького — краще було триматися далі <g/> , далі <g/> , далі <g/> … </p>
doc#0 ) А може бути й те <g/> , що самого Галицького розстріляно <g/> , нехай буде йому світла пам'ять <g/> . </p>
doc#0 А Н. хотів виїхати з Харкова <g/> , але зовсім не мав бажання заїхати бозна-куди <g/> , звідки не буде вороття <g/> .
doc#0 А тепер їх підкуповували харчовим утриманням <g/> , що у виголоднілому й бездомному Харкові важило дуже і дуже багато <g/> . </p>
doc#0 А чи не було так само в дії тих червоних партизанів <g/> , які висаджували Хрещатик у Києві чи Палац піонерів у Харкові <g/> ? </p>
doc#0 А воля до неї була <g/> , хоча здебільшого виявлялася в малому <g/> .
doc#0 А він же міг бути і партизаном <g/> , і ворогом <g/> . </p>
doc#0 А надто тогочасна Німеччина вже мала одного фюрера <g/> , і цього вистачало <g/> .
doc#0 А скільки тут випаровувалося темпераменту <g/> , звинувачень у невігластві й браку культури <g/> !
doc#0 Він такий обурений <g/> , що навіть не треба казати <g/> : « <g/> А я ж казав <g/> !
doc#0 <p> А всередині — столики під білими скатертинами <g/> , порцеляна сервізу <g/> , добірне меню <g/> , зразкова обслуга <g/> , талони з продовольчих карток вистригають <g/> , але все інше — ніби не було війни <g/> , альянтських гостей <g/> , навали руйновиння <g/> . </p>
doc#0 Усупереч усякій логіці <g/> , загально людській і воєнно-адмінісграційній <g/> , світ знову не впіймав Н. А в суті речі все було дуже просто <g/> .
doc#0 А в літературі <g/> , в журналістиці таких героїв <g/> , здебільшого простакуватих <g/> , хоч греблю гати <g/> , від кльовнів до святих юродивих <g/> .
doc#0 <p> А погляньте-но <g/> , як убивався в колодочки марш Н. почерез Дантові кола Европи <g/> , по розтрощуваній Україні <g/> , по на попіл перетворюваній Німеччині <g/> .
doc#0 А вже щоб була вулиця Щастя — такого <g/> , здається <g/> , не буває навіть у назвах вулиць <g/> . </p>
doc#1 А коли додати до цього чималу кількість грецьких і латинських слів ( <g/> за підрахунками Євгена ГІеленського 1 <g/> , 80 слів ужито 180 разів для позначення реалій римського життя <g/> , але вжиті вони в химерній послідовності <g/> , поряд із сучасними словами з затертим <g/> , буденним значенням <g/> ) <g/> , стає зрозумілішим те відчуття крайнього подиву і збентеження <g/> , що його викликала ця поема і серед Шевченкових сучасників <g/> , і в новому поколінні <g/> … </p>
doc#1 А однак <g/> , поема побудована на контрастах в усьому - починаючи від словника й кінчаючи віршованим рядком <g/> , що розривається переносами <g/> ; вона побудована на тому <g/> , що М. Драгоманів назвав перемішуванням Біблії з петербуржчиною <g/> .