Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#56 , смерть детей </p><p> Со злобной радостью предвижу <g/> . </p><p> І все таки він знав <g/> , що кінець царизму буде чорним
doc#54 й справді непрощенна вина <g/> . І разом з тим вимога <g/> . І як тут бути поетам <g/> ? </p><p> Але одне безперечно <g/> : мине
doc#29 у травні 1924-го на короткі гостинні виступи <g/> . І мав успіх <g/> . Так <g/> , але тоді це були інші обставини <g/> .
doc#93 виходили й виходили <g/> . Нехотячи <g/> , я приєднався <g/> . І коли стомлені актори відповіли на оплески
doc#47 тризбірку <g/> , на образ <g/> , викарбуваний Маланюком <g/> . І частково прийнятий у статті Юрія Шереха «
doc#22 , — став виявом чогось іншого і далеко глибшого <g/> . </p><p> І от минуло півсторіччя <g/> , і конфлікт <g/> , який
doc#29 модерної української інтеліґенції <g/> . І Курбасів театр мав бути її театром <g/> . Тільки в
doc#50 собою з початку до кінця самогубство <g/> . І себе вбиває кінець-кінцем і сам Свирид Чичка <g/> .
doc#9 : розвій ( <g/> « <g/> Бажаємо ми Розвою й освіти родині <g/> » — І <g/> ; Грін <g/> . <g/> : галиц <g/> . <g/> ) <g/> ; стума ( <g/> « <g/> Тільки в стумі серед
doc#54 — поля <g/> , поля <g/> , </p><p> Твоя безмежна даль <g/> , моя земля <g/> , </p><p> І ні кінця <g/> , ні краю їй немає <g/> . </p><p> Все вище сонце <g/> , а
doc#57 , не зважаючи на свій масовий характер <g/> . І в фолкльорі зберігаються елементи того <g/> , що Жук
doc#44 , хоч здавалося б <g/> , що це речі взаємовиключні <g/> . І тут знов попередниками Голобородька й Калинця
doc#16 збанкрутувало — і збанкрутувало остаточно <g/> . І сталося це <g/> , хоч це може здатися дивним <g/> , саме в
doc#81 мати задоволення й з того <g/> , чого не розуміємо <g/> . І не лише в музиці <g/> . Треба тільки доброї волі <g/> . </p><p> Ще
doc#81 серпень <g/> ) і « <g/> Вогнях великого міста <g/> » ( <g/> жовтень <g/> ) <g/> . І вони мали успіх у глядачів <g/> . Але західні фільми
doc#84 примітивізмі еміграційного побуту <g/> . І тоді поставмо питання <g/> : що може дати ця незмінна
doc#68 став <g/> » <g/> . Тут мимоволі пригадується Шевченкове <g/> : </p><p> І небо невмите <g/> , і заспані хвилі <g/> , </p><p> І понад берегом
doc#54 туго напнута струна <g/> , </p><p> Лягає безконечна борозна І вдалині за обрієм зникає <g/> , </p><p> Але й за обрієм — поля <g/> ,
doc#28 від нього <g/> : </p><p> Але пощо мені ті вітрові пориви </p><p> І жайворонків спів <g/> , і проростання трав <g/> ? </p><p> З якою б
doc#30 Скуратівського <g/> . Автор мені її подарував <g/> . І теж я міг би <g/> , можливо <g/> , щось гавконути <g/> . З — не