Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#56 <p> І все таки він знав <g/> , що кінець царизму буде чорним роком Росії <g/> : </p><p> Настанет год <g/> , России черный год <g/> , — </p><p> Царей корона упадет <g/> . </p>
doc#54 І як тут бути поетам <g/> ? </p>
doc#29 І мав успіх <g/> .
doc#93 І коли стомлені актори відповіли на оплески оплесками ( <g/> звичай цей запровадив Сталін <g/> , коли не мав що робити під час затяжних овацій <g/> ) <g/> , — це була оргія оплесків <g/> .
doc#47 І частково прийнятий у статті Юрія Шереха « <g/> Semper fidelis <g/> » <g/> . </p>
doc#22 <p> І от минуло півсторіччя <g/> , і конфлікт <g/> , який Коцюбинський бачив в абстракції <g/> , бачив чисто психологічно <g/> , став реальністю <g/> , дістав плоть і кров <g/> , ба навіть правне оформлення <g/> , став об'єктом дипломатичних нот і переговорів <g/> .
doc#29 І Курбасів театр мав бути її театром <g/> .
doc#50 І себе вбиває кінець-кінцем і сам Свирид Чичка <g/> .
doc#9 Насамперед це поважна частина абстрактної лексики в широкому розумінні слова <g/> : розвій ( <g/> « <g/> Бажаємо ми Розвою й освіти родині <g/> » — І <g/> ; Грін <g/> .
doc#54 <p> Неначе туго напнута струна <g/> , </p><p> Лягає безконечна борозна І вдалині за обрієм зникає <g/> , </p><p> Але й за обрієм — поля <g/> , поля <g/> , </p><p> Твоя безмежна даль <g/> , моя земля <g/> , </p><p> І ні кінця <g/> , ні краю їй немає <g/> . </p>
doc#57 І в фолкльорі зберігаються елементи того <g/> , що Жук назвав історичною культурою <g/> .
doc#44 І тут знов попередниками Голобородька й Калинця <g/> , Василя Стуса й Олеся Бердника були Тодось Осьмачка <g/> , Ігор Костецький <g/> , Василь Барка <g/> , Леонид Лиман і перші виклики нью-йоркської групи поетів <g/> , коли вона ще була групоподібною <g/> .
doc#16 І сталося це <g/> , хоч це може здатися дивним <g/> , саме в наслідок його успіхів і в наслідок тієї позитивної ролі <g/> , яку воно за якихось 15 років свого існування відіграло <g/> . </p>
doc#81 І не лише в музиці <g/> .
doc#81 І вони мали успіх у глядачів <g/> .
doc#84 І тоді поставмо питання <g/> : що може дати ця незмінна в вічній мінливості наша найбільша цінність у наші дні <g/> ?
doc#68 Тут мимоволі пригадується Шевченкове <g/> : </p><p> І небо невмите <g/> , і заспані хвилі <g/> , </p><p> І понад берегом геть-геть <g/> , </p><p> Неначе п'яний <g/> , очерет </p><p> Без вітру гнеться <g/> . </p>
doc#54 <p> Неначе туго напнута струна <g/> , </p><p> Лягає безконечна борозна І вдалині за обрієм зникає <g/> , </p><p> Але й за обрієм — поля <g/> , поля <g/> , </p><p> Твоя безмежна даль <g/> , моя земля <g/> , </p><p> І ні кінця <g/> , ні краю їй немає <g/> . </p>
doc#28 Правда <g/> , коли він і змальовує рух <g/> , то відхрищується від нього <g/> : </p><p> Але пощо мені ті вітрові пориви </p><p> І жайворонків спів <g/> , і проростання трав <g/> ? </p>
doc#30 І теж я міг би <g/> , можливо <g/> , щось гавконути <g/> .