Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#57 <p> І тут ми повертаємося до союзівської церкви <g/> .
doc#14 І коли він вйзнає — так <g/> , це ж правда <g/> , проста правда <g/> , — тоді стався таємничий розряд і вибух поетичного атома <g/> .
doc#0 І це було добре <g/> .
doc#28 Особливо типова з цього погляду поезія Филиповича « <g/> Він тікав <g/> » <g/> , де початок не тільки загальним кольоритом <g/> , а і конкретними образами <g/> , а почасти й ритмом нагадує « <g/> Він вночі прилетить на шаленім коні <g/> » з названої поезії Савченка <g/> : </p><p> Він тікав і дививсь <g/> , і знову </p><p> Зупинявся між тихих трав <g/> , </p><p> Загубив золоту підкову </p><p> І на обрію десь упав <g/> . </p>
doc#101 І це великою мірою правда <g/> . </p>
doc#81 І він сам звернувся до мене з пропозицією подавати на аспірантуру <g/> .
doc#40 І довга ніч <g/> , і довга самота <g/> » — Свідз <g/> .
doc#81 І була ще Марія Бродська <g/> , що вчила нас німецької мови <g/> .
doc#28 То вчується тон пушкінської елегії ( <g/> « <g/> Небо осіннє <g/> » <g/> , кінцівка « <g/> Коли летять <g/> » <g/> ) <g/> , то поруч забряжчать своєю бутафорією кричущі тони імажинізму <g/> : </p><p> На стелю неба чорного бика </p><p> Загнали змії сині та огняні <g/> , </p><p> І він лежить і той табун склика <g/> , </p><p> Що унизу темніє на полині <g/> , </p><p> ( <g/> « <g/> Гроза <g/> » <g/> ) </p><p> то зазвучить сміх поетичного жарту ( <g/> « <g/> Вітри і розталь <g/> » <g/> , « <g/> Не тане день <g/> » <g/> ) <g/> , то з'являться мотиви Шевченка ( <g/> « <g/> Не хижі заклики <g/> » <g/> ) або народньої пісні ( <g/> « <g/> Знов увечорі <g/> » <g/> , « <g/> Пісня <g/> » <g/> , « <g/> Хилиться сумно <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#30 І я просто забув про умовлене <g/> .
doc#80 І він вийшов з того з почуттям огиди <g/> .
doc#81 І три кінцеві розділи моєї праці про неологізми в поезії Тичини <g/> , про співдію книжних і розмовних елементів у його поезії і про засоби діялогізації <g/> .
doc#30 І мав рацію Потебня — « <g/> всякое понимание есть непонимание <g/> »1 <g/> , але мав рацію і старий Лонґфелло — приємно знайти <g/> , перекручуючи класиків <g/> , стрілу <g/> , що влучила в серце друга2. Хоч медична наука того не схвалює <g/> . </p>
doc#66 І тут знаходимо надзвичайну складність <g/> , що перевищує наші вимоги навіть до великого актора <g/> .
doc#43 І Барчин « <g/> Рай <g/> » у засаді сюрреалістичний <g/> .
doc#31 « <g/> І ми беремося за клинок романтичної шпаги <g/> » <g/> .
doc#4 І в цьому принада поезії <g/> , а в їхньому багатстві й суперечності <g/> , може <g/> , критерій до того <g/> , хто справжній поет <g/> . </p>
doc#81 І — додам — бути любленим <g/> , бути своїм <g/> .
doc#30 І в другий раз вийшло — цілком випадково <g/> , — що я опинився в арабській частині міста <g/> .
doc#81 І <g/> , певна річ <g/> , дістав <g/> .