Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 І <g/> , врешті <g/> , хто ж використовував кого <g/> ? </p>
doc#1 всюди </p><p> Вас найде правда-мста <g/> ; а люде Підстережуть вас на тотеж <g/> , </p><p> Уловлять і судить не будуть <g/> , </p><p> В кайдани туго окують <g/> , </p><p> В село на зрище приведуть <g/> , </p><p> І на хресті отім без ката </p><p> І без царя вас <g/> , біснуватих <g/> , </p><p> Розпнуть <g/> , розірвуть <g/> , рознесуть <g/> , </p><p> І вашей кровію <g/> , собаки <g/> , </p><p> Собак напоять <g/> … </p>
doc#1 <p> І <g/> , голову схопивши в руки <g/> , </p><p> Дивуєшся <g/> , чому не йде </p><p> Апостол правди і науки <g/> ? </p>
doc#1 Він продовжує думку про парості <g/> : </p><p> І виростуть <g/> ; і без сокири </p><p> Аж зареве та загуде <g/> , </p><p> Козак безверхий упаде <g/> . </p>
doc#2 І може б ми й повірили в тільки історичність цієї людини <g/> , якби дивним дивом не накладалося на цей комплекс почуттів ще одне <g/> : почуття рокованости <g/> .
doc#2 І справжнє чудо поезії виявляється в тому <g/> , що те <g/> , що мало б за таких умов стати епосом <g/> , усе таки зберігає властивості лірики <g/> .
doc#2 <p> І все це разом і зокрема — наскрізь лірика <g/> , наскрізь Лятуринська <g/> , світ її очима <g/> .
doc#4 І все тільки в натяку <g/> , в деталі <g/> , в начебто малому <g/> .
doc#6 І <g/> , як у сприйманні картини <g/> , глядач мусів бути співтворцем і в назві <g/> .
doc#9 І галичани зразу усвідомлюють це й приймають на себе цей почесний тягар <g/> .
doc#9 <p> Науки ніде було взяти <g/> ; </p><p> Прийшлось її в Ляхві шукати <g/> , </p><p> І ми полщизною жили </p><p> Тоді <g/> , як з нею прю вели2. </p><p> У цій неґації « <g/> полщизни <g/> » ледве чи не видніється в П. Куліша неґація галицьких впливів на Велику Україну й її літературну мову <g/> .
doc#9 ) <g/> ; « <g/> Челядників їх вигубить помір'я <g/> » ( <g/> І <g/> , 376 <g/> ) <g/> ; « <g/> Перепинять їх райтарі <g/> » <g/> , « <g/> Всі шляхи <g/> » ( <g/> II <g/> , 19 <g/> ) <g/> ; « <g/> І вам царі сі не до густу <g/> » ( <g/> III <g/> , 3 <g/> ) <g/> ; « <g/> Опитаний пронира <g/> » ( <g/> II <g/> , 104 <g/> ; польонізм <g/> ?
doc#9 І з цього погляду повну рацію мали всі дальші прихильники синтези літературної мови з галицькими елементами <g/> , коли вважали П. Куліша за свого попередника <g/> . </p>
doc#9 Спочатку запеклий прихильник і навіть апологет Галичини ( <g/> « <g/> Я так набрид навіть своїм найближчим приятелям своїми непрестанними розмовами про Галичину <g/> , що мене прозвали Михаїл Галицький <g/> »2 <g/> , — згадував він про ці часи <g/> ) <g/> , він потім <g/> , побувавши в Галичині <g/> , різко змінює своє ставлення до Галичини взагалі <g/> : « <g/> Галичина така <g/> , як вона є <g/> , не може нам послужити ні до чого <g/> , а сама мусить бути перше зреформована <g/> »3. І <g/> , видимо <g/> , виявляючи цим приховано своє глибоке невдоволення галичанами <g/> , залюбки Цитує лайливу характеристику їх <g/> , нібито одержану ним у листі від одного українця <g/> : « <g/> Господи <g/> !
doc#9 Люба чує його українську мову — і от як описує Олена Пчілка психологічну реакцію Люби на цю мову <g/> : « <g/> І її просто орав сором перед інтелігентним русином <g/> : він говорить так вільно <g/> , ні трошечки не запиняючись <g/> , про що тільки схоче <g/> , а вона <g/> …
doc#9 <p> І в міру того як Галичина оглядалася на Велику Україну <g/> , зростали передумови для впливу кращих її письменників <g/> , публіцистів і науковців на загальноукраїнську літературну мову <g/> .
doc#9 У галичан є чимало гарних форм <g/> , яких нам не стає — чому ж з них не скористуватися <g/> »3. І <g/> , остаточно ставлячи всі крапки над і <g/> , Б. Грінченко так формулює тепер свій мовний ідеал <g/> : « <g/> Мова тоді тільки буде і найкращою і найзрозумілішою <g/> , коли в основі її буде народна мова наддніпрянської України з потрібними додатками з народної мови буковинців та галичан <g/> »4. </p><p> Таким чином <g/> , тепер Б. Грінченко визнає і доконечність галицької пайки в літературній мові <g/> , а отже <g/> , діялектну многоосновність літературної мови <g/> , і участь у літературній мові штучно створюваного елементу ( <g/> складені в народному дусі слова <g/> ) <g/> , обстоюючи тільки чистоту мови від чужомовних впливів і домішок <g/> .
doc#9 Це для нього щось безпричинне <g/> , незрозуміле <g/> , « <g/> чудне діло <g/> » <g/> : « <g/> І чудне діло скоїлося в нас <g/> .
doc#9 квіток <g/> » <g/> , І <g/> , 32 <g/> ) <g/> ; розумниця ( <g/> « <g/> Оксаночка у мене розумниця <g/> » — « <g/> Бояриня <g/> » <g/> , VIII <g/> , 121 <g/> ) <g/> ; відповідь ( <g/> « <g/> Ся відповідь зранить серце ніжній дамі <g/> » — « <g/> Трагедія <g/> » <g/> , II <g/> , 88 <g/> ) <g/> .
doc#9 І хоч внаслідок цих мінливостей і суперечностей історичного розвитку є в українській літературній мові багато суперечного з погляду логіки <g/> , але це не конче і не завжди означає її дефектність <g/> .