Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#80 І їхній творчий акт передусім не пітійне надхнення <g/> , а свідома праця <g/> , уперте вигладжування й вирівнювання <g/> , коротше — творче ремесло <g/> , як це avant la lettre змалював Іван Франко <g/> . </p>
doc#79 » І геть пізніше <g/> , у розмові <g/> , вона знов перебиває сама себе <g/> : « <g/> Простіть <g/> , я не про це збиралась вам сказати <g/> .
doc#19 І зрештою не такий уже вузький <g/> , бо і сама ця ідея <g/> , слугою і палядином <g/> , вістуном і пропаґатором якої був Мова <g/> , досить широка <g/> , і досить широко він її розумів і сприймав <g/> .
doc#81 І так був Матяш <g/> , не стало Матяша <g/> , життя йшло своїм тором <g/> .
doc#54 <p> І <g/> , нарешті <g/> , - тема щастя <g/> .
doc#84 І чому вас ніхто не оспівав <g/> , як Гоголь скрипучі двері своїх старосвітян-поміщиків <g/> !
doc#24 <p> І щиросердо вклоняєтесь ви цій запашній персті <g/> , що замріяно розляглась перед вами та хоч-не-хоч нагадує вам жінку <g/> .
doc#81 І таких творів був не один <g/> , надто з західніх літератур <g/> , яких ми взагалі <g/> , можна сказати <g/> , не вивчали зовсім у безпорадному белькотанні Жінкина <g/> .
doc#40 І цей майбутній час раптовости <g/> , і розглянений перед цим майбутній час повторности дії окреслюють <g/> , власне <g/> , не часові <g/> , а внутрішньо-видові <g/> , почасти способові відтінки <g/> . </p>
doc#67 <p> З останнім диханням хіба я позбуду І думи й кохання моє <g/> ! </p>
doc#16 І тут донцовщина займає своє законне місце в ряду тих ідеологічних систем XX сторіччя <g/> , які своєю суттю мали якраз <g/> , спершися на інстинкти « <g/> черні <g/> » <g/> , використати їх для своїх потреб <g/> , систем <g/> , які <g/> , розглядаючи психологічно <g/> , були теж виявом потреб « <g/> черні <g/> » <g/> .
doc#39 І все разом складається в розкішну казку — міт України <g/> . </p>
doc#24 І коли на початку твору вона з'являється в момент <g/> , сказати б <g/> , хресної муки <g/> , в момент похорону коханого <g/> , коли вона близька того <g/> , щоб зректися життя <g/> , то кінцева поява знаменує її примирення з життям <g/> , її повернення до життя <g/> , духовне відродження <g/> , воскресіння <g/> .
doc#101 І це одна з причин ( <g/> не єдина <g/> , звичайно <g/> ) <g/> , але одна з причин <g/> , чого я ніколи не вважав себе за політика <g/> , бо це передусім справа конкретних заходів <g/> .
doc#66 <p> І тут постає перше питання <g/> : що взагалі грати в п'єсах Лесі Українки <g/> : боротьбу почуттів чи боротьбу думок <g/> ?
doc#6 І рецензії в пресі <g/> , хоч і численні <g/> , здебільшого не говорять про це <g/> .
doc#28 Чи не особливо полюбляє він метафору з родовим відмінком іменника <g/> , що розкриває її ( <g/> зелені килими долин – горя людського гіркий полин – громи нестриманих промов – вроди й гідности струмистий німб – і т. д. <g/> ) <g/> , і перифраз <g/> , що відсилає від даного явища до аналогічного <g/> , відомого з історії або мітології <g/> : </p><p> І спів його мов тиховода Лета <g/> , </p><p> Його побожно п'ють Орфей і Лін <g/> … </p>
doc#61 І Сергій Михайлович і Юлія — надто внутрішньо багаті і надто викінчені індивідуальності <g/> , щоб вони могли зійтися на компромісі Платона і Зої <g/> .
doc#9 <p> І все-таки <g/> , незважаючи на це <g/> , не можна погодитися з А. Кримським <g/> , коли він <g/> , говорячи про мову І. Франка <g/> , а розуміючи під нею взагалі мову галицького письменства й інтелігенції <g/> , пише <g/> : « <g/> Тільки ж коли говоритимем про граматику і правопис у Франка <g/> , то треба сконстатувати <g/> , що вони впливу на нашу Україну абсолютно не мали ніякого <g/> »lii <g/> .
doc#15 Та ряд несподівано закінчується двоелементним реченням <g/> : І долом геть собі село <g/> .