Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Цікаво <g/> , що конкретність цих деталів <g/> , їхня видющість <g/> , запахи й звуки тим конкретніші <g/> , чим ми далі від них у часі <g/> , і вершиною цієї теплої конкретности є поезії « <g/> Гавкає собака <g/> » і « <g/> Ранок <g/> » <g/> , написані 1979 і 1982 р. <g/> , тоді як нічого <g/> , так таки нічого з цих живих подробиць не знайдемо в « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> , себто посталих до 1937 р. <g/> , де радше подибуємо щось про парк а 1а Борисов-Мусатов або про сади <g/> , де « <g/> тюльпани паленіють І з неба тисячі зірок <g/> » — усе суто книжкового походження <g/> . </p>
doc#4 <p> Тему і образ України я виділив тут <g/> , зважаючи на їхню психологічну вартість для поетки і <g/> , либонь <g/> , багатьох з її читачів <g/> .
doc#4 <p> Їх пишуть молоді або зрілі люди <g/> , для яких смерть — ще не їхня власна <g/> , а бучний спектакль <g/> , що відбувається над кимсь іншим <g/> .
doc#4 Назовні їхня суперечність — ще один вияв « <g/> щоденниковости <g/> » поезії Наталі Лівицької-Холодної <g/> .
doc#4 І в цьому принада поезії <g/> , а в їхньому багатстві й суперечності <g/> , може <g/> , критерій до того <g/> , хто справжній поет <g/> . </p>
doc#4 Поетка шукає засобів точних <g/> , тверезих <g/> , непричепурених <g/> , цурається солодкости й дешевого патосу <g/> , не боїться називати речі їхніми іменами — і так виробляє власне поетичне письмо <g/> , якого не поплутаєш ні з чиїм іншим <g/> , хоч воно виразно належить до поезії XX сторіччя <g/> , протиставленої в своєму дещо цинічному виклику романтизмові минулого сторіччя <g/> . </p>
doc#4 Так і кортить додати <g/> , що стиль цей не сходить на суму засобів <g/> , і має в собі щось <g/> , що стоїть поза тими засобами <g/> , щось <g/> , без чого <g/> , власне <g/> , нема поезії <g/> , як без води нема життьових умов для рослин і істот <g/> , а ця вода проливається з хмар і хмарин <g/> , а їхня форма непередбачена й неповторна і не може бути подиктована людським розумом — як і сама поява чи не-поява тих хмар <g/> .
doc#5 Простора площадка позад церкви була теж тахльована <g/> , і їхні кроки дзвінко пролунали в порожнечі цього відлюдного закутку <g/> » <g/> .
doc#5 Дії обох героїв зведені майже виключно до їхнього кохання <g/> , а в їхньому коханні підкреслено <g/> , що воно зовсім не індивідуальне <g/> , що так само поводяться <g/> , ті самі слова говорять <g/> , так само зідхають і так само переживають мільйони інших пар <g/> .
doc#5 Дії обох героїв зведені майже виключно до їхнього кохання <g/> , а в їхньому коханні підкреслено <g/> , що воно зовсім не індивідуальне <g/> , що так само поводяться <g/> , ті самі слова говорять <g/> , так само зідхають і так само переживають мільйони інших пар <g/> .
doc#5 І там був у нього нахил до іронії <g/> , до скептицизму <g/> , але там на перший плян вибивався жадібний інтерес до життя <g/> , до різноманітности людей <g/> , їхніх почувань і реакцій <g/> .
doc#5 Ну <g/> , що ж <g/> , коли так <g/> , – це тільки їхня власна невеличка драма <g/> .
doc#6 Обидва вони вийшли з селянської хати <g/> , де батьки їхні і уявити не могли мистецької кар'єри своїх синів <g/> , бо ті батьки взагалі ледве чи знали <g/> , що таке мистецтво як професія <g/> .
doc#6 Це була для нього насолода <g/> , але <g/> , напевне <g/> , також школа мистецької самоосвіти — як передати адекватно форму й “ <g/> душу <g/> ” цих інструментів <g/> , їхню поверхню <g/> , гру світла на них <g/> .
doc#6 В процесі “ <g/> розгадування <g/> ” мистецького кросворду <g/> , в процесі переідентифікування знаних речей стверджується їхня речевість і осягається синтеза <g/> : речевість розречевлюсться <g/> , за видимістю розкриваються сутності <g/> , і глядач <g/> , ведений вправною рукою мистця <g/> , бачить сутність усіх сутностей <g/> , яка для Курилика <g/> , як і для Сковороди <g/> , є Бог <g/> . </p>
doc#6 Дивлячися на його картини <g/> , ми можемо забути їхню історично-мистецьку генезу <g/> , але з нами залишиться те <g/> , що зробило їх неповторними й <g/> , кінець-кінцем у цьому сенсі <g/> , нашими <g/> , частиною культури нашого сьогодні <g/> , нашого естетичного світу <g/> .
doc#6 Можна припускати <g/> , що знайомство з Руссо <g/> , Фройдом <g/> , Марксом і Дарвіном — усі згадані в “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” <g/> , — теж ішло не так від читання їхніх творів <g/> , як від частих згадок у пресі й радіо <g/> , хоч знаємо <g/> , що Курилик читав уривки з “ <g/> Капіталу <g/> ” К. Маркса ( <g/> як і “ <g/> Mein Kampf' Гітлера <g/> ) <g/> .
doc#6 Хоч його книжка “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” — про шукання й знайдення релігії й Бога <g/> , а не про малярство як таке <g/> , читаємо в ній <g/> : “ <g/> Я був професійний мистець <g/> , через те мусів оцінювати й творити красу <g/> ” ( <g/> 143 <g/> ) <g/> , тому вій зацікавлений у “ <g/> внутрішній істоті речей —їхньої ваги <g/> , твердости чи м'якости <g/> , їхній поверхні і т. д.” ( <g/> 138 <g/> ) <g/> .
doc#6 Звісно <g/> , з погляду відповідности станові речей ці площини в їхній співгрі на пейзажах вмотивовані пласкістю західноканадських прерій <g/> .
doc#6 <p> Глядач картин Курилика при бажанні може забути про оповідь <g/> , що стоїть за ними і що ніби породила їх <g/> , про біографічне тло і про історію Канади й канадців <g/> , епізоди якої до них увійшли <g/> ; може примусити себе абстрагуватися від їхньої філософії й проповіді віри — тоді вони тим яскравіше постануть перед ним як гра площин <g/> , що несуть у собі співвідношення кольорів <g/> .