Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Із чотирьох можливих шляхів суспільного розвитку два прямо ведуть до катастрофи <g/> : нищення інших і нищення себе <g/> .
doc#3 <p> У часі ширення цих метастаз збіглося з двома іншими явищами <g/> : занепад двоїни і семантична невтралізація числівників <g/> , умовно називаних збірними <g/> , типу двоє <g/> , троє і т.д. Обидва ці процеси мали поступовий і тривалий характер <g/> , з варіяціями діялектично-територіяльного типу <g/> .
doc#3 У центрі уваги автора <g/> , відповідно до загального профілю видання <g/> , сполучуваність числівників типу двоє з одним іменником і несполучуваність з іншими <g/> .
doc#4 Так я зробив <g/> , писавши про Олену Телігу ( <g/> « <g/> Без металевих слів і без зідхань даремних <g/> » <g/> ) <g/> , про Василя Стуса ( <g/> « <g/> Трунок і трутизна <g/> » <g/> ) <g/> , так зробив Юрій Лавріненко <g/> , писавши про Оксану Лятуринську ( <g/> « <g/> Князівна <g/> , що обходить шатра <g/> » <g/> ) і десятки інших <g/> .
doc#4 Рубчак розкрив цитату з Олега Ольжича <g/> , а є й інші <g/> , приміром <g/> , з Юрія Липи ( <g/> « <g/> Де ж та світлість <g/> , що колись була <g/> ?
doc#4 Про інші говорити тяжче через те <g/> , що ми не знаємо <g/> , як складався цей збірник <g/> .
doc#4 Так постає образ вимінности смерти своєї й свого коханого в поезії « <g/> Над твоєю труною не плакатиму <g/> » <g/> , вже тут згадуваний <g/> , так смерть іншого в поезії « <g/> По кому дзвонять <g/> ?
doc#9 Переважну частину свого історичного існування Галичина жила в іншому політичному організмі <g/> , ніж велика частина решти українських земель <g/> .
doc#9 ) і згола ( <g/> « <g/> Серце прибите згола <g/> » — 27 <g/> , на с 172 — з іншим наголосом <g/> : згола <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 Він закинув своєму супротивникові хуторянську обмеженість <g/> , бажання заплямувати й відкинути все те <g/> , що не вживається на рідному хуторі <g/> , бажання тим більше необгрунтоване <g/> , що в підросійській Україні не було ніякої іншої школи <g/> , крім російської <g/> , а значить українську мову поза своїм хутором люди могли знати хіба тільки з белетристики <g/> .
doc#9 Так <g/> , за друком « <g/> Гасла <g/> » в Чернівцях наглядали галичани В. Сімович і Л. Когут4. Та і взагалі <g/> , революційна колонія з Великої України не жила в Галичині замкненим життям <g/> , зв'язки з галичанами були широкі й різнобічні — від співробітництва в галицькій пресі <g/> , — наприклад <g/> , орган галицької УСДП « <g/> Воля <g/> » мав спеціяльний постійний відділ « <g/> Темне царство <g/> » <g/> , де друкувалися матеріяли про Велику Україну і де співробітничала Леся Українка <g/> , Сергій Бердяев та інші кияни-марксисти 5— і до особистої участи в заходах галицьких революційних партій <g/> .
doc#9 Те злощасне позаяк <g/> , про яке згадує В. Дорошенко <g/> , трапляється навіть у видатного лінгвіста К. Михальчука6 - що ж говорити про інших <g/> .
doc#9 А лютий ворог усього галицького в мові І. Нечуй-Левицький змушений <g/> , хоч і в іншому тоні <g/> , але визнати те саме явище <g/> : « <g/> Видавництва київських " <g/> Записок <g/> " <g/> , " <g/> Села <g/> " <g/> , " <g/> Засіва <g/> " <g/> , " <g/> Літературно-наукового вісника <g/> " — це щось схоже на галицькі мовні школи <g/> , заведені на Україні для навчання книжньої галицької мови <g/> , стиля й правопису <g/> »iii <g/> . </p>
doc#9 в іншому фонетичному оформленні <g/> : « <g/> Які безчільні брехні <g/> !
doc#9 Українець це <g/> , іншими словами <g/> , мужик <g/> … </p>
doc#9 Маємо на увазі вивезення з Галичини російською владою досить великої кількости заручників з-поміж галицької інтелігенції та опіку над ними київської української інтелігенції <g/> , яка виявлялася <g/> , між іншим <g/> , і в тому <g/> , що « <g/> скоро <g/> …
doc#9 Погляд М. Грушевського полягав у тому <g/> , що обставини не дають змоги на таку довгу працю <g/> , що час не жде <g/> , що вчити дітей і дорослих треба негайно <g/> , — отже <g/> , доводиться скористатися з тієї термінології <g/> , яка вже є <g/> , — себто <g/> , скажемо ми <g/> , з тієї <g/> , на якій так помітно позначилися <g/> , між </p><p> іншим <g/> , і галицькі впливи <g/> .
doc#9 Можна думати <g/> , що галицьким впливам великою мірою завдячує українська літературна мова й збереження кличної форми в іменникахliv <g/> , і збереження форми давального відмінка чоловічого роду на -ові і багатьох інших явищ фонетично-морфологічної системи української літературної мови <g/> , які на сході України занепадають або зникають <g/> .
doc#9 Беліч доводить <g/> , що Добровський не міг прийняти Букову форму сербської літературної мови <g/> , оскільки був прив'язаний до літературної мови іншої структури і тому вважав <g/> , що є тільки одна літературна мова <g/> , якої слова не зв'язані з певними жанрами <g/> .
doc#10 Більшу групу становитимуть праці з історичної діалектології <g/> , де Ганцов <g/> , уважно вивчаючи особливості сучасних говірок <g/> , застосовує зразу ж таки здобутий матеріал і висновки до історії української мови <g/> , зокрема до питань її генези ( <g/> 4 <g/> , 5 <g/> , 8 <g/> , 12 <g/> , 13 <g/> , 16 <g/> ) <g/> , або переглядає висунені іншими історичні концепції знову ж таки в світлі даних діалектології ( <g/> 2 <g/> , 3 <g/> , 6 <g/> , 7 <g/> ) <g/> .