Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#53 Судячи з критичних зауважень Т.Зіньківського <g/> , спершу вміщених у львівській « <g/> Правді <g/> » ( <g/> 1891 <g/> , 2 <g/> , під псевдонімом Звіздочот <g/> ) <g/> , переклад П.Ніщинського ( <g/> Байди <g/> ) не ставив собі завдання точно відтворити іншою мовою грецький текст Гомера або створити новий високий стиль <g/> .
doc#52 Так і хочеться застосувати до еміграції слова <g/> , кинені сто років тому в « <g/> Недел-і <g/> » ( <g/> 1874. — С. 48 <g/> ) <g/> : « <g/> Слабкість Малоросії пояснюється не чим іншим <g/> , як тим <g/> , що малорос <g/> , Грицько Позіхайленко <g/> , замріявся про Сагайдачного <g/> » ' <g/> . </p>
doc#38 Хто були ці « <g/> розмірно молоді люди <g/> » <g/> , не сказано <g/> , але можна здогадуватися <g/> , що між ними був Хвильовий <g/> , Сосюра <g/> , Яновський <g/> , Слісаренко та інші <g/> .
doc#84 І наша національна гордість <g/> , яку нам треба плекати <g/> , плекати й плекати <g/> , не ростиме з самозамкнености й зневаги до інших різного кольору шкури народів <g/> .
doc#42 Треба іншої людини <g/> , когось <g/> , нестрінутого друга <g/> , щоб він став між поетом і вічністю <g/> .
doc#24 Але зовсім інший ефект <g/> .
doc#39 Це сповняє нас гордістю і радістю <g/> : поки шкільні педанти <g/> , яким так же легко зрозуміти суть української літератури <g/> , як верблюдові пройти крізь вушко голки <g/> , захлинаються від радости <g/> , встановивши <g/> , що якийсь початківець обікрав якогось чужого поета <g/> , і роблячи з цього висновок <g/> , що самостійної української літератури нє било <g/> , нєт і бить нє может <g/> , майстрі українського слова українську літературу творять як рівноправну і рівночасну з літературами інших народів <g/> . </p>
doc#47 — від контактів із навколишніми селянами <g/> , хоч <g/> , мабуть <g/> , поверховими ( <g/> про них нема згадок у « <g/> Материнках <g/> » <g/> ) <g/> , далі з поезією Олеся ( <g/> « <g/> З журбою радість обнялась <g/> » — свідчення Г. Лащенко <g/> ) <g/> , а пізніше була піднесена на інший <g/> , уже не стихійний <g/> , а принципово-ідеологічний позем у празьких контактах <g/> .
doc#9 З інших прислівників <g/> : зимно — холодно ( <g/> « <g/> Краще <g/> , коли тепло хоч в одну ногу <g/> , ніж зимно в обидві <g/> » — « <g/> Як ми їздили <g/> …
doc#53 Останнє <g/> , мабуть <g/> , недогляд <g/> , бо в інших місцях Потебня вживає форми з у <g/> , наприклад <g/> , малював ( <g/> є. 3 <g/> ) <g/> .
doc#53 , коли літературна мова розвинулася й до певної міри устабілізувалася на зовсім інших засадах і то не тільки як мова поезії <g/> , а також прози <g/> , публіцистики й науки <g/> , коли вона вже діставала своє наукове обґрунтування в працях « <g/> харків'ян <g/> » <g/> , коли з другого боку урбанізація різко обмежила функції старочасного фольклору <g/> , обстоювати засади етнографізму/фольклоризму стало анахронізмом <g/> .
doc#40 Одначе <g/> , якщо ми його заступимо тут на п ( <g/> піч <g/> ) або р ( <g/> річ <g/> ) або с ( <g/> січ <g/> ) <g/> , то кожного разу матимемо інше слово <g/> .
doc#16 Звідси потреба відгородити його від літератури <g/> , що несе інші ідеї <g/> , — дарма <g/> , що Донцов проклямує <g/> , що він звертається тільки до « <g/> еліти <g/> » <g/> , властивість якої — мудрість <g/> ; в дійсності він виключає в свого читача можливість спокійно мислити і зважувати різні ідеї й різні прояви життя <g/> , виключає здатність оцінювати й вибирати <g/> .
doc#73 Вужче значення мали дві інші доповіді <g/> : « <g/> Роздум з нагоди сторіччя Кирило- Методіївського Братства <g/> » Володимира Шаяна і « <g/> Український реалізм XX сторіччя <g/> » Ігоря Костецького ( <g/> остання вміщена в збірнику « <g/> МУР <g/> » <g/> , 3 <g/> ) <g/> .
doc#77 І багато <g/> , багато іншого <g/> . </p>
doc#81 Іншими словами <g/> , Леонід Арсенійович відстав від світової науки на добрих десяток років <g/> .
doc#68 Іншими його таки словами — </p><p> Поезіє <g/> , красо моя <g/> , окрасо <g/> , </p><p> я перед тебе чи до тебе жив <g/> ?
doc#53 Пильніший розгляд показує <g/> , що головним і чи не єдиним джерелом <g/> , звідки Потебня брав приказки й загадки <g/> , була збірка Номиса ( <g/> факт досі не встановлений <g/> ) « <g/> Українські приказки <g/> , прислів'я і таке інше <g/> » <g/> , вона явно лежала в Потебні на столі <g/> , і він щедро черпав з неї свій матеріял <g/> .
doc#34 Якби книга мала редактора <g/> , він показав би авторові <g/> , що не можна на тлі соковитої і чистої мови з київським забарвленням уживати таких слів <g/> , типових для емігрантської мови ( <g/> і західньоукраїнської <g/> ) <g/> , як бараболя ( <g/> 67 <g/> ) <g/> , акція ( <g/> в значенні дія <g/> , 75 <g/> ) <g/> , на найвищу скалю ( <g/> 90 <g/> ) <g/> , уроєння ( <g/> 158 <g/> ) <g/> , бо це слова іншого середовища і іншого часу <g/> , не потрібні у книзі про село Київщини 30-их років <g/> .
doc#40 Одні поняття в мові висловлюються одним словом <g/> , інші — цілими групами слів <g/> .