Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 Іменник і дієслово <g/> , здебільша в елементарному переліку <g/> , — мова поетки <g/> .
doc#2 Вона вживатиме прикметників замість іменників <g/> , у ролі іменників <g/> , таким чином роблячи їх предметовими <g/> , але й показуючи властивості предметів <g/> .
doc#2 Вона вживатиме прикметників замість іменників <g/> , у ролі іменників <g/> , таким чином роблячи їх предметовими <g/> , але й показуючи властивості предметів <g/> .
doc#2 Вона робитиме з прикметників то прислівники <g/> , то дієслова <g/> : </p><p> На моїх грядках барвінок </p><p> позатикувався с и н ь о. </p><p> Ось троянда р о ж е в і є. </p><p> Вона й далі копичитиме іменники без окреслень <g/> : </p><p> А на галявах <g/> , мов сміття <g/> , </p><p> чарівного зілля <g/> , квіття <g/> . </p>
doc#3 Такі конструкції — двоє замість два <g/> , іменник середнього роду в родовому множини замість називного множини ( <g/> рідше — двоїни <g/> ) цілковито панують у творах Ів <g/> .
doc#3 Стало можливим також висунути гіпотезу <g/> , чому нова конструкція поширилася саме на іменники середнього роду <g/> .
doc#3 Назви чисел від 1 до 4 мали властивости прикметників з тим <g/> , одначе <g/> , винятком <g/> , що як правило числові назви ці узгоджувалися зі своїми іменниками <g/> , але — проти всіх інших випадків вимагали — в протилежному напрямі — від свого іменника відповідного числа <g/> , двоїни при 2 і множини при 3 і 4. Самі вони граматичного числа не мали <g/> .
doc#3 Назви чисел від 1 до 4 мали властивости прикметників з тим <g/> , одначе <g/> , винятком <g/> , що як правило числові назви ці узгоджувалися зі своїми іменниками <g/> , але — проти всіх інших випадків вимагали — в протилежному напрямі — від свого іменника відповідного числа <g/> , двоїни при 2 і множини при 3 і 4. Самі вони граматичного числа не мали <g/> .
doc#3 Назви чисел <g/> , починаючи від 5 <g/> , поводилися як іменники <g/> , в формі вимагаючи залежного іменника в родовому відмінку <g/> , але як правило змову ж таки певного числа ( <g/> крім 11 і 12 <g/> ) у множині <g/> .
doc#3 Назви чисел <g/> , починаючи від 5 <g/> , поводилися як іменники <g/> , в формі вимагаючи залежного іменника в родовому відмінку <g/> , але як правило змову ж таки певного числа ( <g/> крім 11 і 12 <g/> ) у множині <g/> .
doc#3 Засяг цієї зміни вужчий <g/> , він охоплює тільки іменники середнього роду і тільки в формі називного відмінка <g/> , трудно тут говорити про нову <g/> , третю революцію <g/> .
doc#3 Для них це тільки спрощення в парадигмі іменників середнього роду в числівникових конструкціях <g/> , насамперед у іменниках з двома основами <g/> .
doc#3 Для них це тільки спрощення в парадигмі іменників середнього роду в числівникових конструкціях <g/> , насамперед у іменниках з двома основами <g/> .
doc#3 Щоб зрозуміти це <g/> , мусимо поставити питання <g/> , чому дана зміна сталася насамперед в іменниках середнього роду <g/> . </p>
doc#3 <p> Можна думати <g/> , що перший зсув стався в іменниках з подвійною основою <g/> , типу теля — телята і плем'я — племена <g/> .
doc#3 Двоосновні іменники <g/> , успадковані ще від дослов'янської давнини <g/> , існували в усіх трьох родах <g/> , але на середньо- і новоукраїнський періоди вони найкраще збереглися в іменниках середнього роду <g/> .
doc#3 Двоосновні іменники <g/> , успадковані ще від дослов'янської давнини <g/> , існували в усіх трьох родах <g/> , але на середньо- і новоукраїнський періоди вони найкраще збереглися в іменниках середнього роду <g/> .
doc#3 Звідси <g/> , від конструкцій типу числівник ( <g/> два <g/> , три <g/> , чотири <g/> ) плюс тел-ят- або племен- метастази могли ширитися в двох напрямах <g/> : до іменників середнього роду і до дво- основних іменників <g/> .
doc#3 Звідси <g/> , від конструкцій типу числівник ( <g/> два <g/> , три <g/> , чотири <g/> ) плюс тел-ят- або племен- метастази могли ширитися в двох напрямах <g/> : до іменників середнього роду і до дво- основних іменників <g/> .
doc#3 Тут досить нагадати <g/> , що за первісне значення прикметника дъвои <g/> , дъвоя <g/> , дьвоє слід уважати « <g/> подвійний <g/> , двоякий <g/> » <g/> , що він міг набирати дистрибутивного <g/> , колективного і збірного значень <g/> , але первісно в усіх значеннях узгоджувався зі своїм іменником у роді <g/> , відмінку й числі <g/> , напр <g/> .