This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#103 | Але через багато років зустріч таки відбулася <g/> . | І | не одна <g/> , а дві <g/> . Коли я був у Києві <g/> , вже після 24 |
doc#103 | , а я міг <g/> , та не захотів <g/> . Можливо <g/> , такий лист | і | справді був <g/> , але до мене він ніколи не потрапляв |
doc#103 | за те <g/> , чого удостоїли <g/> , дякую <g/> . </p><p> — А хто для Вас був | і | лишається найбільшим моральним авторитетом у |
doc#103 | у житті й літературі <g/> ? </p><p> — Олександер Білецький | і | Леонид Булаховський <g/> . Вони — мої вчителі <g/> . </p><p> — |
doc#103 | « <g/> українська мова <g/> » у світовий науковий обіг | і | присвятив її дослідженню впродовж XX століття |
doc#103 | мене доля й недоля <g/> , з ким працював <g/> , страждав | і | вірив <g/> … </p><p> — Наприкінці спогадів <g/> , згадуючи свою |
doc#103 | вона постає з межовою ясністю з її листів тепер <g/> . | І | це не тільки драма старости <g/> . Це також драма |
doc#103 | й непотрібности всіх людських поривань | і | запрограмувань <g/> . Чи це просто самота <g/> , як у її |