Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#63 <p> Тут тяжко забігти вперед <g/> , — але теперішній етап нам ясний <g/> : це етап великої перевтоми <g/> , етап великих розчарувань і випробовувань <g/> , етап <g/> , коли розум може втратити віру в себе і на рятунок мусять прийти не раз іраціоналізм <g/> , віра <g/> , містика <g/> , демонізм <g/> .
doc#81 По нас приїздить до її будиночка на Круп'ярській вулиці <g/> , бічній від Личаківської <g/> , де ми всі зібралися <g/> , селяни з Гаїв кінною хурою <g/> , усе село посвоячене <g/> , і мало не всі — Вовки <g/> .
doc#15 <p> Пєшковському належить і загальновідомий тепер поділ номінативних речень на три типи <g/> : екзистенціяльні <g/> , вказівні і називні <g/> .
doc#84 Ми не вибирали часу свого народження <g/> , машина часу не знайдена <g/> , і ми мусімо жити в ті роки <g/> , які нам судилися незалежно від нашого бажання <g/> .
doc#82 Знайомство українського читача України з Юрієм Шерехом — це частинка його знайомства з тим малим ми2. Тому <g/> , якщо потрібний українському українотеренному читачеві впровід до писань Юрія Шереха <g/> , усвідомлення факту відмінности двох малих ми і усвідомлення того <g/> , в чому ця відмінність насамперед лежить <g/> , має більше значення <g/> , ніж біографія критика <g/> ; справді важить пізнання того <g/> , чим автор зобов'язаний своєму новому <g/> , західньому <g/> , « <g/> космополітичному <g/> » ( <g/> але зовсім не безрідному <g/> !
doc#84 І Донцов грюкає по столі і хоче ствердити існування в світі Петра Івановича Бобчинського <g/> .
doc#72 Протопопова з 11 грудня 1916 р. підсумовував і потверджував попередні заходи <g/> . </p>
doc#98 Побіч зажерливо примітивних пузирів <g/> , калиток та інших « <g/> глитаїв <g/> , або ж павуків <g/> » прокладали собі відмінний шлях — Чикаленки <g/> , Терещенки <g/> , Симиренки <g/> , Алчевські і ще жменька <g/> , ще тільки в першому поколінні <g/> , і мерехтливими вогниками непевної надії <g/> .
doc#87 І патріярхальний український світ із острахом і нерозумінням дивиться на потвору <g/> , що виростає поруч <g/> , на його ж землі <g/> , його ж працею й коштами <g/> … </p>
doc#84 З тиждень тому почався навчальний рік <g/> , і пластуни повернулися додому <g/> .
doc#15 Але в даному типі речень <g/> , як і взагалі в простому реченні <g/> , павза ця хитка і може уневиразнюватися або зовсім занепадати <g/> .
doc#81 <p> Нема жадних підстав сумніватися в чесності служби всіх моїх і батька дядів <g/> , але безсумнівне те <g/> , що вони це робили в доброму сумлінні і з чистою совістю і що це щиро сполучалося з зневагою до тих <g/> , хто прислужувався й вислужувався <g/> .
doc#1 <p> Один із характерних прийомів Т. Шевченка — постійне нагромадження слів <g/> , що належать до одного й того ж семантичного поля <g/> , але вжиті з різними конно- таціями і часто в метафоричному значенні <g/> .
doc#24 <p> Крім індивідуальних і уявних героїв <g/> , є в « <g/> Вертепі <g/> » ще герої умовні <g/> , взяті як формули певних концепцій <g/> , певних поглядів <g/> .
doc#85 М. Старицький і Франко поглиблюють це заперечення <g/> .
doc#101 Воно трошки небезпечне у наш час і трошки пахне нафталіном <g/> , якщо я можу так сказати <g/> .
doc#101 Але так воно є. І це робиться впливовими інституціями в системі цілої низки зволікань <g/> , відкидань і абсолютно випадкових поправок <g/> . </p>
doc#33 Ніщо не виключалося цією програмою – політична актуальність <g/> , плекання літературної традиції <g/> , злободенність <g/> , – але йшлося про те <g/> , щоб крізь усе це без фальшивої скромности і без невдаваного страху продертися до людини <g/> , її душі і її тіла <g/> .
doc#73 <p> Усе це — різні прояви нахилу до динамізації української прози <g/> , і те <g/> , що вони констатуються в різних письменників <g/> , не залежних один від одного <g/> , і при тому застосування їх варіюється зовсім явно залежно від рівня майстерности того чи того автора <g/> , дозволяє говорити про те <g/> , що це процес закономірний <g/> .
doc#62 <p> Корені Олени Теліги були і українські <g/> , й російські <g/> , але ті <g/> , другі <g/> , вона <g/> , так виглядає з її листів ( <g/> і творів <g/> ) <g/> , старанно ховала сама від себе <g/> , а тим самим і від усіх своїх друзів <g/> , коло яких було вперто і підкреслено українське <g/> .