Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#63 І він зв'язаний з окремими поворотами історично-психологічного розвитку нації <g/> . </p>
doc#81 Та й я в стилі совєтського інтеліµента <g/> , не думайте <g/> , ні <g/> , з краваткою <g/> , але комір сорочки завузький <g/> , а краватка <g/> , на всі сезони і оказії <g/> , чи не єдина в мене <g/> , стягнена в такий вузький вузол <g/> , ніби я збирався вдавитися <g/> , але в останню хвилину передумав <g/> .
doc#15 <p> Пєшковському належить і загальновідомий тепер поділ номінативних речень на три типи <g/> : екзистенціяльні <g/> , вказівні і називні <g/> .
doc#84 Станьмо на секунду антропоморфістами і уявімо <g/> , що береза розуміє загрозу собі і розуміє неспроможність загрозу відвернути <g/> .
doc#82 Так <g/> , отже <g/> , маємо два ми і одне МИ в ідеалі <g/> , не створене ще <g/> , не осягнене і <g/> , може <g/> , недосяжне <g/> .
doc#84 І Донцов грюкає по столі і хоче ствердити існування в світі Петра Івановича Бобчинського <g/> .
doc#72 Війна почалася 18 липня ( <g/> старого стилю <g/> ) 1914 р. і Правобережжя ( <g/> Київська військова округа <g/> ) відразу опинилося під військовою владою <g/> .
doc#98 російських дворян <g/> , а українські Грунта обсаджував чужинцями <g/> , насамперед росіянами <g/> . </p><p> Усе-таки побіч онуків і правнуків традиційної аристократії <g/> , що часом бралися за голову й питали себе <g/> : хто ми
doc#87 Десь у середині XVII сторіччя стомлені війнами Богдана Хмельницького і початком Великої Руїни оселилися тут ті <g/> , хто хотів тягар козацького життя проміняти на ідилію спокійного хліборобського ладу розмірно мирної Слобожанщини <g/> .
doc#84 радіти <g/> , коли нам руйнує його котрийсь із численних наших визволителів <g/> ? </p><p> Руйнувати не тяжко і часто навіть весело <g/> . Тут можна закінчити історію нашого острова <g/> . З тиждень тому почався
doc#15 Але в даному типі речень <g/> , як і взагалі в простому реченні <g/> , павза ця хитка і може уневиразнюватися або зовсім занепадати <g/> .
doc#81 <p> Нема жадних підстав сумніватися в чесності служби всіх моїх і батька дядів <g/> , але безсумнівне те <g/> , що вони це робили в доброму сумлінні і з чистою совістю і що це щиро сполучалося з зневагою до тих <g/> , хто прислужувався й вислужувався <g/> .
doc#1 <p> Один із характерних прийомів Т. Шевченка — постійне нагромадження слів <g/> , що належать до одного й того ж семантичного поля <g/> , але вжиті з різними конно- таціями і часто в метафоричному значенні <g/> .
doc#24 <p> Крім індивідуальних і уявних героїв <g/> , є в « <g/> Вертепі <g/> » ще герої умовні <g/> , взяті як формули певних концепцій <g/> , певних поглядів <g/> .
doc#85 Уже Панько Куліш своєю « <g/> Хуторною поезією <g/> » <g/> , « <g/> Дзвоном <g/> » і « <g/> Позиченою кобзою <g/> » заперечує Шевченка <g/> , якому він сам перед тим віддав данину « <g/> Досвітками <g/> » <g/> .
doc#101 А поняття з доби романтизму ніби трошки несвоєчасні <g/> , тому що ми ніби вже техніцизовані і так далі <g/> .
doc#101 Цебто заплющити очі на реформи <g/> , які випливають саме із суті мовного розвитку української мови <g/> , і дотримуватися <g/> , незважаючи на історичні факти <g/> , на виявлення історичних тенденцій <g/> , триматися того <g/> , щоб продовжувати ту стару лінію <g/> , мовляв <g/> , наближення до іншої якоїсь слов'янської мови — не будемо називати її <g/> , щоб не викликати вовка з лісу <g/> .
doc#33 Ніщо не виключалося цією програмою – політична актуальність <g/> , плекання літературної традиції <g/> , злободенність <g/> , – але йшлося про те <g/> , щоб крізь усе це без фальшивої скромности і без невдаваного страху продертися до людини <g/> , її душі і її тіла <g/> .
doc#73 Може помірніше застосовані <g/> , але в принципі такі ж тенденції ми зустрінемо і в « <g/> Аркадієві Ярошеві <g/> » Гліба Східного <g/> , і в оповіданнях Олександра Смотрича <g/> . </p>
doc#62 Можна думати <g/> , що вони не зустрічалися і не листувалися <g/> . </p>