Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#20 « <g/> Радянське літературознавство <g/> » 12 <g/> , 2. Київ 1968. </p><p> </doc> </p><p> Я думаю <g/> , що ці напівспогади <g/> , напівстаттю я винен усім <g/> , хто знав нас обох <g/> , усім читачам <g/> , що цікавляться літературою <g/> , і може всім майбутнім еміґрантам з України <g/> . </p>
doc#21 І вона воліла мати справу тільки з партіями <g/> , бо ті мали свої політичні програми на папері <g/> , і було легко їх перевірити і або схвалити або заборонити <g/> .
doc#22 У повісті Юрія Косача про українську еміґрацію « <g/> Еней і життя інших <g/> » автор пустив у хід термін « <g/> безґрунтяни <g/> » <g/> . </p>
doc#23 <p> У першій половині XIX сторіччя українська література не мала своєї періодики <g/> , ані видавництв <g/> , і нові твори друковано головне по альманахах <g/> , що час від часу видавалися то там <g/> , то сям <g/> .
doc#24 <p> </doc> </p><p> ( <g/> « <g/> Вертеп <g/> » Аркадія Любченка <g/> ) </p><p> І </p><p> Що двадцяті роки нашого сторіччя становили цілу еру в розвитку української духовости <g/> , — цього ніхто не заперечував і ледве чи заперечить <g/> .
doc#25 <p> </doc> </p><p> КОСТЬ МИХАЛЬЧУК </p><p> ( <g/> 21. 12. 1840 —7. 4. 1914 <g/> ) </p><p> 1. ВАГА І ПОСТАТЬ </p><p> З погляду тих <g/> , хто виміряє вартість науковця кількістю друкованих праць <g/> , Михальчука не можна вважати за визначного мовознавця <g/> .
doc#26 Вона починалася словами <g/> : « <g/> По мові — передмова <g/> ; можна б і без неї <g/> » <g/> .
doc#27 У загальній формі можемо собі уявити <g/> , що кожний лист виникає із співгри двох особистостей <g/> , автора і адресата <g/> .
doc#28 Але зроджене й започатковане тоді здебільшого не розвинулося органічно <g/> , а було обрубане в цвіту <g/> , лишилися тільки бічні пагінці <g/> , які хоч і виявляють ті самі тенденції <g/> , але <g/> , як правило <g/> , не так чітко й яскраво <g/> .
doc#29 Я не історик театру і не теоретик <g/> , ніякою мірою не діяч театру <g/> .
doc#30 <p> </doc> </p><p> 11 травня '961 </p><p> Дорога Оксано <g/> , </p><p> без пані <g/> , хоч Ви ж таки і не пан і не панна <g/> , — голуби працювали справно і листочок Ваш приспів як чудо техніки ( <g/> хоч не будьмо невдячні й гіперкритичні <g/> , я Вашу державну пошту бороню <g/> , лист з Києва йде не повільніше <g/> , а рівно так само <g/> , як з Парижу <g/> , А ТО прошу ПАНІ2 рівно 10 днів <g/> .
doc#31 , і його предтечами є ми <g/> » <g/> , « <g/> Романтика вітаїзму <g/> » <g/> , « <g/> Українізація <g/> …
doc#32 З цих міркувань я зберігаю тут свій текст таким <g/> , яким він побачив світ <g/> , себто відповідно до рівня наших знань 1977 р. </p><p> </doc> </p><p> Спогади і міркування з нагоди
doc#33 1996. № 1. С. 118-124. </p><p> </doc> </p><p> ( <g/> « <g/> Місто <g/> » Валеріяна Підмогильного <g/> ) </p><p> У чудесних і приречено людяних листах Івана Дніпровського до Миколи Куліша <g/> , опублікованих у « <g/> Голубих диліжансах <g/> » <g/> , невеличкій книжці <g/> , власне брошурці <g/> , що своєю глибиною й людяністю перевершує все друковане українською мовою за останні роки <g/> , є фраза <g/> : « <g/> А коли твій Малахій сказав <g/> , що він прийшов " <g/> перевірити всі комісії <g/> " <g/> , я зрозумів <g/> , що ти сам свідомий обов'язку <g/> » <g/> . </p>
doc#34 <p> А ви </p><p> Дивуєтесь <g/> , що спотикаюсь <g/> , </p><p> Що вас і долю проклинаю <g/> , </p><p> І плачу тяжко і <g/> , як ви <g/> , </p><p> Душі убогої цураюсь <g/> , </p><p> Своєї грішної душі <g/> … </p>
doc#35 Символом здається відомий з історії факт <g/> : єпископ луцький послав війську Хмельницького порох і кулі <g/> , єпископ львівський — три бочки пороху <g/> .
doc#36 Вільямові Гаркінсу </p><p> А ще головна наша сила в тому <g/> , </p><p> що новітнє російське мистецтво так міцно </p><p> сплелося з російською літературою і творчістю </p><p><g/> , як <g/> , можливо <g/> , жадне інше мистецтво в Европі <g/> . </p>
doc#37 <p> Минула третина сторіччя <g/> , і я багато речей бачу тепер інакше <g/> .
doc#38 <p> </doc> </p><p> 1. ПРО ЛІТЕРАТУРУ БЕЗ ПОЛІТИКИ </p><p> Прекрасно видана Українською Вільною Академією Наук у США « <g/> Історія української літератури від початків до доби реалізму <g/> » Дмитра Чижевського ( <g/> Нью-Йорк <g/> , 1956 <g/> ) багато в чому і для багатьох буде несподіванкою і ударом <g/> . </p>
doc#39 <p> </doc> </p><p> І </p><p> « <g/> Старший боярин <g/> » <g/> , повість Тодося Осьмачки <g/> , — це наче сама Україна <g/> .