Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 створити портрет <g/> , вірний натурі <g/> , а людина <g/> , яку я спортретую <g/> , буду я сам <g/> . </p><p> Жан-Жак Руссо </p><p> Je suis
doc#0 , що Н. доносить <g/> . Галицький не знає <g/> , що Н. знає <g/> , яку функцію виконує Муся <g/> . Суцільний водевіль <g/> . </p>
doc#0 зловісну насолоду нищення людських життів <g/> , яку так страхітливо відтворив Ігор Стравинський у
doc#0 , кожне вікно вагона було амбразурою фортеці <g/> , яку треба було взяти з боєм <g/> . Ні <g/> , одного разу Н.
doc#1 не прямо <g/> , а через ілюзію ( <g/> « <g/> вільна думка <g/> , яку годі випустити на волю <g/> » <g/> ) <g/> . </p><p> Словесні ресурси
doc#1 останнього року його життя <g/> . Еволюція стилю <g/> , яку МИ ДОСЛІДИЛИ <g/> , - перехід під деструктивного <g/> ,
doc#4 книжки — це не тільки акт критикової сваволі ( <g/> на яку я <g/> , зрештою <g/> , теж застеріг собі право <g/> ) <g/> , але й
doc#4 — це ще не література <g/> . Бо є в ній та « <g/> крапелька <g/> » <g/> , яку людський дух <g/> , дух мистця додає до суми засобів і
doc#4 . Бо і тема гармонії <g/> , і тема бунту <g/> , і тема — про яку мова буде далі — смерти — всі вони сприймаються в
doc#6 двох світів виросла його особиста трагедія <g/> , яку він ховав сам від себе в релігійній екстазі й
doc#6 ” Франсіса Томпсона <g/> , далеко не простої поеми <g/> , яку Курилик знав мало не напам'ять <g/> . Цьому
doc#6 в провінційності української Буковини ( <g/> яку він знав через українських піонерів у Канаді <g/> ) і
doc#8 . Я дозволю собі процитувати трохи довгу <g/> , але яку ж яскраву ( <g/> і суб'єктивну <g/> ) характеристику
doc#9 хвилин до 1943—1944 років <g/> . Є ще одна особа <g/> , яку мушу згадати в цьому контексті <g/> : Володимир
doc#9 , і проти позичень з галицької книжної мови <g/> , яку І. Нечуй-Левицький саме вважав за засмічену
doc#9 нею насамперед у повісті « <g/> Товаришки <g/> » <g/> , про яку мова в нас буде далі <g/> . Та і в мові творів Олени
doc#9 цього полягала в атмосфері імпонування <g/> , яку створювало повсякчасне і тематично не
doc#9 , всупереч умовам Костомаровської премії <g/> , на яку словник складано <g/> , в ньому широко використано
doc#9 з цього погляду згадка про мову С. Петлюри <g/> , яку знаходимо в І. Нечуя-Левицького <g/> : « <g/> Я ж часто
doc#9 , а не була вузькольокальною <g/> , який ( <g/> ідеал <g/> ) і яку ( <g/> програму <g/> ) вона зформулювала <g/> , як ми бачили <g/> , ще