Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#102 Але що він почав писати так як треба <g/> , так як вимагається <g/> , то це його й загубило як письменника <g/> .
doc#102 Але що він почав писати так як треба <g/> , так як вимагається <g/> , то це його й загубило як письменника <g/> .
doc#102 Це йому забезпечило всякі премії <g/> , всякі нагороди <g/> , все <g/> , що хочете <g/> , але загубило як письменника <g/> .
doc#103 « <g/> табу <g/> » на будь-які інтерв'ю й погодився на розмову <g/> . </p><p> — Юрію Володимировичу <g/> , як Вам сьогодні живеться <g/> ? </p><p> — Усе в минулому <g/> . Тепер я « <g/> безробітний <g/> » <g/> ,
doc#103 А ще донедавна <g/> , рік чи два тому <g/> , я ходив до кінотеатру двічі на тиждень <g/> , дивився <g/> , як правило <g/> , старі клясичні фільми <g/> .
doc#103 у світ доти <g/> , доки вважав себе ще за живу людину <g/> . </p><p> Ця книга написана як спогади автора <g/> . Але мені хотілося б <g/> , щоб вона була не лише моїм життєписом
doc#103 Наприклад <g/> , одній відомій особі із « <g/> ще живих <g/> » <g/> , доки вона читала сторінки <g/> , де йшлося про інших <g/> , було « <g/> дуже цікаво <g/> » <g/> , а коли дійшла й до свого імені <g/> , раптом усе стало « <g/> нецікаво й не так <g/> , як було насправді <g/> » <g/> .
doc#103 Для Вас мало значення <g/> , як сприймуть Ваші погляди <g/> , твердження <g/> , зрештою — вердикти читачі <g/> , котрі пам'ятають і ту епоху <g/> , і тих людей <g/> ? </p>
doc#103 Вони лише свідчать про те <g/> , як далеко може зайти людська фантазія <g/> .
doc#103 й відкрита « <g/> політика бойкотування <g/> » <g/> , яку тривалий час вів проти Вас Олесь Гончар як голова комісії з присудження Шевченківських премій <g/> , не могла не пригнічувати <g/> , не дратувати <g/> ,
doc#103 то не знаю <g/> , що з нею робити <g/> , кому вона потрібна <g/> ? </p><p> — А як третій том <g/> , обіцяний читачеві <g/> , — адже Ви власноруч у грудні 1999 року написали
doc#103 з ким працював <g/> , страждав і вірив <g/> … </p><p> — Наприкінці спогадів <g/> , згадуючи свою маму як найдорожчу й найближчу людину на світі <g/> , Ви пишете <g/> : « <g/> … я був егоїстом
doc#103 Чи це просто самота <g/> , як у її тоді випадку <g/> , чи як тепер у моєму <g/> …
doc#103 Чи це просто самота <g/> , як у її тоді випадку <g/> , чи як тепер у моєму <g/> …
doc#103 Все було <g/> , як було <g/> … </p>