Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#101 пахне нафталіном <g/> , якщо я можу так сказати <g/> . Але <g/> , як казав колишній недавній ще батько народів <g/> ,
doc#101 раніше чи пізніше <g/> . Питання тільки в тому <g/> , як воно виявляється <g/> , якої форми набуває <g/> . А воно
doc#101 , я думаю <g/> , це — зречення ейфорії <g/> . Так що Україна <g/> , як я її бачу <g/> , вона не зовсім однакова супроти мого
doc#101 час на піднесенні <g/> . Отже <g/> , може <g/> , з цього й вийде <g/> , як то кажуть штампами <g/> , світле майбутнє <g/> . Хоч
doc#102 у повоєнній радянській пресі не раз згадувався як буржуазний націоналіст <g/> , зрадник Батьківщини
doc#102 про ренегатство зовсім не Ю. В. Шевельова <g/> . Як відомо з біографії вченого <g/> , після закінчення
doc#102 через людей <g/> , і він заперечив <g/> . Не знаю точно <g/> , як він сказав <g/> , а знаю точно <g/> , як мені передали <g/> : « <g/> Для
doc#102 . Не знаю точно <g/> , як він сказав <g/> , а знаю точно <g/> , як мені передали <g/> : « <g/> Для нього ( <g/> тобто для мене <g/> ) і для
doc#102 . </p><p> У Києві 1990 року О. Гончар зустрів мене <g/> , як то кажуть <g/> , « <g/> з розпростертими об’ятіями <g/> » <g/> , дуже
doc#102 війна <g/> , його негайно забрали до війська <g/> , як казали <g/> , « <g/> добровільцем <g/> » <g/> . Звичайно <g/> , ніякої
doc#102 у таборі для полонених <g/> . Фантастичні історії <g/> : як він утік <g/> , як пішов у партизани <g/> … </p><p> Про ту незустріч
doc#102 полонених <g/> . Фантастичні історії <g/> : як він утік <g/> , як пішов у партизани <g/> … </p><p> Про ту незустріч у Нью-Йорку
doc#102 . </p><p> А потім за два роки він запросив мене знову <g/> . Ця <g/> , як і перша <g/> , зустріч була в Кончі <g/> . Про те він пише у
doc#102 , надрукованому в « <g/> Літературній Україні <g/> » <g/> : як Валентина Данилівна зварила борщ <g/> , і який він
doc#102 зварила борщ <g/> , і який він був чудовий <g/> , і як я його з'їв <g/> . Правда <g/> , було й друге <g/> , яке ми теж
doc#102 до другої кімнати і став мені оповідати <g/> , що <g/> , як йому стало відомо <g/> , я співробітничав з німцями <g/> .
doc#102 би до Академії <g/> . Але виникає питання <g/> : як він рекомендував <g/> , не знавши про мене <g/> . Я думаю <g/> ,
doc#102 тим <g/> , але Гончар довідався про неї після того <g/> , як мене рекомендував до Академії <g/> . </p><p> Я знав <g/> , що мене
doc#102 , якої Ви думки про творчість Олеся Гончара <g/> ? </p><p> Як студент О. Гончар був <g/> , безумовно <g/> , найкращий з
doc#102 ніякому сумніву <g/> . Але що він почав писати так як треба <g/> , так як вимагається <g/> , то це його й загубило