Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 <p> Мені пощастило бачити переїзну виставку двічі <g/> , раз у Ошаві <g/> , другий раз у Торонто <g/> .
doc#7 Мені завжди ввижався власний шлях <g/> , хоч і не ізольований <g/> , а рівнобіжний <g/> .
doc#7 Мені здавалася б відповідною для нього назва флюктуаціонізму — від французького слова fluctuer <g/> , що значить приблизно мінитися <g/> , переливатися <g/> , брижитися <g/> .
doc#7 Мені хочеться тільки відкрити в поезію дорогу й звичайним словам <g/> , і ще більше мені хочеться сказати <g/> , що синтакса здебільша буває далеко гнучкішою <g/> , ефективнішою і — головне — тоншою формою виведення мови з прозово-побутової інерції <g/> , ніж накопичення допотопових або фантастичних слів і словечок <g/> . </p>
doc#8 Мені найлегше говорити про це в царині мовознавства <g/> , де Петров кілька разів теж забирав голос <g/> .
doc#8 <p> Мені Петров говорив про « <g/> австро-баварсько-українське окання <g/> » в протилежність російсько-пруському аканню <g/> .
doc#9 Що ж до єдности літературної мови <g/> , то І. Франко відсуває її на майбутнє <g/> , вважаючи <g/> , що в його час для неї ще нема передумов <g/> : </p><p> « <g/> Мені бажалось би своїми увагами докинути цеглинку до взаємного порозуміння між українцями й галичанами на полі язиковім і таким способом причинитися до полагодження одного дуже важного питання — будущої єдности і одноцільности нашої літературної мови <g/> , будугцої <g/> , повторяю <g/> , бо тепер ми ще її не маємо і задля звісних <g/> , дуже важних причин мати не можемо <g/> »2. </p><p> Тут І. Франко цілком слушно пов'язує створення єдиної і одноманітної літературної мови на всій Україні з політичними передумовами <g/> .
doc#9 Я тут служу на кухні <g/> » - « <g/> Осіння казка <g/> » <g/> , VI <g/> , 22 <g/> ) <g/> ; дозорчиня ( <g/> « <g/> Я дозорчиня над всіма хлівами <g/> » — « <g/> Осіння казка <g/> » <g/> , VI <g/> , 29 <g/> ) <g/> ; краян ( <g/> ин <g/> ) ( <g/> « <g/> Показали Мені сю помилку твої краяни <g/> » — « <g/> Руфін і Прісц <g/> .
doc#9 ще дикар ( <g/> « <g/> Мені стає страшно дикарів <g/> » — Ч. 100 <g/> ; рос <g/> .
doc#10 Мені невідоме її дівоче ім'я. Високу освіту Курило здобула перед Першою світовою війною в Варшаві — в університеті2 <g/> ) або на Високих Жіночих курсах3 <g/> ) <g/> .
doc#12 Мені ген то снилася одна <g/> …
doc#15 " <g/> , Кудрявський продовжує <g/> : </p> <p> Мені здається <g/> , що такі речення без дієслівного присудка мають однакове право на існування <g/> , як і речення безособові <g/> .
doc#18 Так було в « <g/> Моєму ізмарагді <g/> » <g/> , в передмові до якого Франко писав <g/> : « <g/> Мені давно хотілося написати подібну книжку — тою мовою <g/> , яка на теперішнє покоління повинна робити вражіння багато дечим подібне до того <g/> , яке на старих українців робила мова церковна — то значить мовою поезії <g/> » <g/> .
doc#19 <p> Та й сон же сон <g/> , напрочуд дивний <g/> , </p> <p> Мені приснився <g/> , </p><p> Т. Шевченко </p><p> Змалювання розкладу козацько-патріярхального побуту не обмежується на показі родини полковника Загреби <g/> .
doc#21 Запропоновано склад редакції з двома особами “ <g/> іхніми <g/> ” — Богдан Нижанківський ( <g/> секретар редакції <g/> ) і Зенон Тарнавський <g/> , а решта троє мали бути членами МУРу—Домонтович <g/> , Косач і я. З цих осіб Домонтович і Косач були неперебірливі щодо складу редакції <g/> , Домонтович уже здавна висував як своє гасло “ <g/> Мені все одно <g/> , де друкуватися <g/> , хоч на паркані <g/> ” <g/> , а Косач завжди був нічий і всіх <g/> .
doc#22 <p> * * * </p> <p> Мені довелося недавно побачити фільм Росселіні « <g/> Стромболі <g/> » <g/> , і я був вражений багатьма збігами і лініями спільности між цим фільмом і оповіданням Коцюбинського « <g/> На камені <g/> » <g/> .
doc#22 Мені вже доводилося в українській і німецькій пресі вказувати на дивні збіги « <g/> Божевільної з Шайо <g/> » Жана Жіроду з « <g/> Народнім Малахієм <g/> » Миколи Куліша <g/> , « <g/> Смерть комівояжера <g/> » американця Артура Міллера багато чим нагадує Кулішеву « <g/> Маклену Трасу <g/> » <g/> .
doc#27 <p> Уже 1857 року Куліш скаржиться на самотність <g/> : « <g/> Мені ні з ким і порадитись <g/> » ( <g/> до Шевченка <g/> ) <g/> ; « <g/> Ви не знаєте <g/> , що я один на світі <g/> ; мене ніхто не розуміє <g/> » ( <g/> до Милорадовичівни <g/> , 1858 <g/> ) <g/> .
doc#28 » ( <g/> 1920 <g/> ) з написаною на ту ж саму тему <g/> , але вже 1926 р. <g/> , поезією « <g/> Мені сниться <g/> : я знову в Поділах <g/> » <g/> , вміщеною в збірці ( <g/> може не випадково <g/> ) якраз поруч <g/> , на сусідній сторінці <g/> .
doc#28 І та ж картина поля в гарячий літній день у поезії 1926 р. <g/> : </p> <p> Мені сниться <g/> : я знов в Поділах <g/> , </p><p> на гарячій землі лежу <g/> . </p>