Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0  <p> Бувальщина і небувальщина </p><p> Я постановив удатися до безпрецедентної спроби <g/> . Якщо вона вдасться <g/> , вона не матиме наслідувачів <g/> .
doc#0 Я маю намір створити портрет <g/> , вірний натурі <g/> , а людина <g/> , яку я спортретую <g/> , буду я сам <g/> . </p>
doc#0 Ілюзія сковородинського « <g/> світ ловив мене <g/> , але не впіймав <g/> » <g/> . </p>
doc#0 Членом нацистської партії він <g/> , скільки мені відомо <g/> , не був <g/> , хоч і таке сполучення в тих обставинах не виключалося <g/> . </p>
doc#0 Сковороду знову згадував Н. <g/> : світ ловив мене <g/> , але не впіймав <g/> . </p>
doc#0 Чекайте тут на мене <g/> . </p>
doc#0 Як мені оповідають <g/> , твір і вистава були поновно дозволені 1955 року ( <g/> Хрущов <g/> !
doc#1 Багатопляновість і відхід від фотографічного відтворення дійсности <g/> , перехід об'єктивного в суб'єктивне і навпаки — ось основні характерні риси вживання фолкльору Т. Шевченком у I860 р. </p><p> Я не аналізуватиму вірш « <g/> Тече вода з-під явора <g/> » <g/> .
doc#1 <p> У передчутті власної смерти — </p><p> І мене не мине <g/> , </p><p> На чужині зотне <g/> , </p><p> За решоткою задавить <g/> . </p>
doc#1 <p> ( <g/> « <g/> Я не нездужаю <g/> , нівроку <g/> » <g/> , </p><p> 22 листопада 1858 р. <g/> ) </p><p> Востаннє ця візія неминучої національної і соціяльної помсти постала у вірші « <g/> Осії <g/> .
doc#1 <p> Усе решта в цій главі присвячене благодаті Господнього милосердя <g/> : « <g/> Я буду для Ізраїлю <g/> , як роса <g/> : розцвіте він <g/> , неначе лілея <g/> » і т. д. У Т. Шевченка співвідношення обох частин якраз зворотнє <g/> : із сімнадцяти рядків вірша тільки в п'ятьох говориться про щасливе майбутнє <g/> . </p>
doc#2 <p> А тепер <g/> , коли під назвою першої збірки видано обидві старі і нову - « <g/> Веселку <g/> » <g/> , мені здається <g/> , що я можу докинути дещо до старих характеристик <g/> , як <g/> , певно <g/> , не один зможе після мене <g/> .
doc#2 <p> А тепер <g/> , коли під назвою першої збірки видано обидві старі і нову - « <g/> Веселку <g/> » <g/> , мені здається <g/> , що я можу докинути дещо до старих характеристик <g/> , як <g/> , певно <g/> , не один зможе після мене <g/> .
doc#2 Я хочу подивитися на поезію Лятуринської з перспективи часу <g/> .
doc#2 <p> « <g/> Я <g/> » впроваджується через « <g/> ти <g/> » <g/> : « <g/> Ти ще не вмер <g/> , ти ще не вмер <g/> !
doc#2 <p> Я вишлю голуба і човен </p><p> і з пір'ям і з вітрилом жарним <g/> . </p>
doc#2 <p> Я висилатиму все знову </p><p> і висилатиму намарно <g/> . </p>
doc#2 Зрештою навіть вістка про смерть милого стає обрядом <g/> : </p><p> Я знаю певно <g/> : дня одного </p><p> прохожий по пустих дорогах </p><p> мені доручить мовчки меч </p><p> увесь у щербі <g/> .
doc#2 Зрештою навіть вістка про смерть милого стає обрядом <g/> : </p><p> Я знаю певно <g/> : дня одного </p><p> прохожий по пустих дорогах </p><p> мені доручить мовчки меч </p><p> увесь у щербі <g/> .
doc#2 <p> О <g/> , хто ж мені утіху дасть <g/> ?